Юля була й красивіша за мене, й розумніша, але їй в житті не пощастило, а от на мене все моє життя наче сипалося, як з золотого руна. Заміж я вийшла за гарного хлопця, який так само став чудовим чоловіком і батьком для наших дітей. ми багато працювали і змогли видряпатися спочатку на стабільний заробіток, а далі й на розвиток бізнесу.
Мої діти, гарні й розумні, вивчилися і продовжують справу батька, мають свої чудові сім’ї і подарували нам з Валентином онуків. Я щаслива і умиротворена жінка, не даю нікому собі вилізти на голову і намагаюся завжди чинити по-совісті.
Проте, з Юлею всі мої принципи просто ламаються і я відчуваю перед нею провину за своє щастя, свій добробут і свій успіх.
Ми вчилися з нею ще в університеті і тоді вона була така яскрава, така запальна, душа компанії. Всі хотіли з нею дружити, а вона вибрала мене і ми отак відтоді й нерозлучні. Ні, у мене не було ні багатих батьків, ні видатних успіхів у навчання, ні гарного одягу, Юля дружила зі мною щиро, так як можна дружити лише в юності.
Вона сама була такою, що прагнула до вершин і йшла туди семимильними кроками. Вийшла заміж за дуже успішного чоловіка, на руках він її носив і в усьому догоджав. А та дозволяла себе любити, будувала кар’єру і була просто на вершині успіху.
Я в той момент її здійснення мрій все ще жила з батьками і працювала на державній роботі за копійки. Юля рідко зі мною бачилася і я розуміла, що вона надто зайнята.
Далі вже я вийшла заміж за Валентина і мені було не до подруги. Десь через п’ять років ми зустрілися і я не впізнала в цій огрядній жінці Юлю.
Вона була все тією ж? Наче так, але характер у неї геть зіпсувався, але, коли я почула її історію, то зрозуміла чому.
– Йому спадкоємця захотілося, розумієш? А я ніяк не хотіла псувати собі фігуру, казала, щоб почекав ще трохи, от я захищу кандидатську, далі ще щось. Я не хотіла дітей, просто не хотіла. А він не витримав і знайшов собі якусь, наробив з нею дітей і щасливий. А я вирішила, що буду просто дуже гарною йому на зло, вирішила там підтягнути, там підправити, але ж грошей вже на хорошого спеціаліста не було, от і попала на шарлатана. Зіпсував мені все життя. єдина тепер радість, що поїсти смачно.
І отак подруга час від часу з’являлася в моєму житті і з кожним разом справи у неї йшли все гірше. Там з роботи вигнали, там квартиру довелося продати і до матері перебратися, там зі здоров’ям почалося…
І після однієї такої розмови я сказала подрузі, що ми поїдемо разом на води, і побудемо разом, і здоров’я поправимо. Вона погодилася, про гроші навіть не заїкнулася ні я, ні вона. Звичайно, що я спонсорувала повністю нашу поїздку. Ми жили в двомісному номері, разом гуляли, говорили, жартували. Наче все як в старі добрі часи, я знову бачила свою Юлю в цій обділеній щастям жінці.
Але з водами я трохи переборщила. Я не знаю, що то зі мною таке було. Але я не могла напитися води, от вже одна півторачка пішла, далі друга, а я таку спрагу маю, що не передати. А далі вже почалося біганина серед ночі, бо пити хочу і в туалет хочу, а спрага у мене така, що аж язик прилипає до піднебіння. Почала я шукати воду, бо саме її хочу не можу, а пляшок вже нема, все порожнє. Де я серед ночі дістану нову? Але спрага така, що наче в пустелі я, нічого було робити, я тоді напилася води з раковини і так якось заснула. Але спала я не довго, бо ж знову треба бігти, вже світало і я кинула погляд на Юлю, чи я її не буджу своїми походами. І що я бачу? Пляшка води у неї під подушкою! Я не могла очам повірити, що вона таке зробила, пожаліла мені води, сховала, хоч добре бачила, як я її жадібно п’ю і не можу вгамувати спрагу.
Зранку я її спитала, чому вона це зробила і таке почула, що аж волосся у мене на голові стало дибки. Я не думала, що людина може таке говорити найкращій подрузі. Вона говорила, що я не відкуплюся від неї цим убогим відпочинком, що замість того аби зняти їй окремий номер, я таке зробила, а вона вже не може бачити моє щасливе обличчя…
Я поїхала звідти геть, хоч мала лишитися і відпочити як слід, але я просто втекла від того, що там побачила.
Не розумію, як могла людина так змінитися і я цього не помітила та виправдовувала таке ставлення щодо себе, мовляв, ну, грубить, але ж життя таке у неї. А воно он як.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
