Андрій Ковбасюк поліг в Попасній в квітні, за два дні після Дня народження онука Макара.
“Тато його дуже любив. Всі казали, що це – копія дідуся. В Макара був День народження, тато не подзвонив. І 21 квітня його вже не стало. Ми не знали про це навіть”, – розповідає донька Аліна.
Аліна розповідає про батькове рішення йти воювати: привезла в волонтерський штаб дитячі речі сина для переселенців, а батько гуляв з онуком у парку.
“Тривога почалася, він побачив, як діти тікають з майданчика, мами їх хапають, шукають сховище. Наступного дня він пішов в військкомат, нічого нікому не сказав. Сказав мені, коли вже вернувся додому. Забрав речі і йшов вже з речами на автобус, а я за ним всю дорогу з тією коляскою волочуся і плачу. Він мене так обійняв, і так у скроню багато-багато разів цілує, а я просто стою, плачу. Я навіть його не обійняла. Я ж не думала, що це буде останній раз, коли я його бачу”, – згадує дочка.
Аліну з десятирічного віку батько виховував сам, тому навчилася і готувати, і лагодити сантехніку: “Я це зрозуміла тільки коли його не стало, що все його життя крутилось навколо мене завжди. Тато спокійно завжди мив підлогу, посуд міг помити. Я, звичайно, з дитинства знала, як полагодити тумбочку, де закрутити, як щось розкрутилося. Сифон під раковиною вибило напором, і поки чоловік подзвонив до тата, я вже його сама зібрала”.
Тільки завдяки волонтерам батька вдалося поховати в рідному місті, бо хотіли поховати як невідомого солдата в Дніпрі.
Дівчина каже: “Мене знайшла волонтерка, яка цим займається, пані Наталя. Я буду їй до кінця життя вдячна. Вона 40 хвилин під моїм будинком, де тато живе, говорила з сусідами, щоб знайти якісь контакти мої. І коли вона прийшла, сказала, що треба терміново копію паспорта, бо його хочуть ховати як невідомого солдата в Дніпрі”.
Андрія Ковбасюка похвали на Алеї слави в Хмельницькому, як героя-захисника України, пише Суспільне.
Фото: suspilne.
06/22/2022
