Майже п’ять останніх років у нашій родині бюджетом завідував чоловік. Він був єдиним годувальником, а я сиділа з дитиною. І чомусь щороку так виходило, що грошей не вистачало саме на подарунок моїй мамі. Тобто, подарунок був, але такий, що краще б не дарувати взагалі. А тепер у нас ситуація змінилася, на новий рік подарунки я вибирала. Чоловікові чомусь дуже не сподобався, що я підготувала для його мами.
Вийшла заміж я п’ять років назад, три з яких сиділа вдома з дитиною і не працювала. Але шість місяців назад все змінилося і я нарешті вийшла на роботу. Раніше цим міг похвалитися лише чоловік. За час сидіння вдома у нас із чоловіком майже не було сварок. Більшість із них виникала якраз через пресловуті подарунки.
– В сім’ї один я працюю, гроші мої. Логічно, що питанням подарунків теж займатимуся я. Бо дай тобі волю, ти нас по світу з торбою пустиш зі своєю небаченою щедрістю, – одразу розставив кордони чоловік. Мені було прикро, але я змовчала.
Андрій насправді сам займався вибором презентів. Зі мною ніколи не радився, а я дізнавалася, що даруватимемо вже по факту. А потім помітила, що подарунки для своєї мами чоловік купує хороші, а для моєї – завжди якісь дрібниці. Ну, порівняйте самі – своїй мамі майже професійний кухонний комбайн, а моїй ледь не найдешевшу каструлю. Відчутна різниця, хіба не так?
– Ти поки з дитиною сидиш, а заробляю я один. Тому грішми розпоряджаюсь я. Логічно ж, що своїй мамі я хочу зробити кращий подарунок. Працюватимеш – даруй своїй мамі, що хочеш, – відрізав чоловік.
Мене дуже зачепило таке ставлення. Моя мама нічим не заслужила такої “подяки”. Вона слова зайвого йому ніколи не сказала, не лізла в наші стосунки і взагалі поводилася завжди максимально чемно і гідно. І подарунки чоловікові дарувала нормальні, а не шкарпетки з одеколоном.
– Не акцентуй на тому увагу, – тихцем повчала мене мама. – Ну, подарунок і подарунок. Я ж не бідую, сама куплю, що треба буде. Не сварися з чоловіком, тим більше через таку дрібницю.
Для мене це дрібницею не було, але я вирішила послухати маму та не загострювати ситуацію. Тим більше, що в решті питань у нас із чоловіком усе було добре. Він не економив на мені чи дитині, допомагав по дому і не дорікав, коли я не встигала приготувати вечерю, чи прибрати оселю.
Хоч більше я тему подарунків не порушувала, але запам’ятала. Після нашого першого непорозуміння нічого не змінилося – мамі чоловіка дорожений подарунок, моїй – на тобі небоже, що нам негоже. Півроку тому я вийшла на роботу. Донечка пішла в садок, моя мама вийшла на пенсію і пообіцяла, що допомагатиме мені з дитиною, раптом що. Я активно взялася надолужувати втрачене на роботі. За час декрету я, таке відчуття, що взагалі забула все.
Але оскільки в мене голова не була зайнята переживаннями про дитину і мені не потрібно було гнати до дитячого садка за першим дзвінком виховательки, наздогнала я все дуже швидко. І навіть перегнала. Все-таки, коли довго займаєшся одним і тим же, око замилюється. Я ж за три роки “очі протерли”.
На початку грудня я отримала велику премію та підвищення. Начальство оцінило і мою працездатність, і ентузіазм, і те, що я не втікаю постійно з роботи до дитини.
Мій кар’єрний зріст співпав зі звільненням чоловіка. Справи фірми йшли добре, але після реорганізації, яка була влаштована новим власником, посада чоловіка потрапила під скорочення. Його розрахували та випроводили.
Для чоловіка це не стало несподіванкою, інформація про те, що буде саме так, була. Тому він придивився собі нове місце, але, звичайно, у зарплаті він поки що втратив. На ту ж посаду його не взяли, він мав показати свою компетентність. Тепер у нас виходило, що я заробляла більше. Коли постало питання щодо подарунків, я сказала, що сама займуся цим питанням. І зайнялася. Мамі купила путівку до санаторію, а свекрусі набір гарних рушників для ванної.
Я не приховувала від чоловіка, що дарую своїй мамі. Навіщо? Я навіть пояснила, чому саме такий розподіл.
– Моя мама допомагає мені, страхуючи з дитиною. Твоя ж мама жодного разу не запропонувала посидіти з онуком. У неї своє життя? Добре, не маю нічого проти. Але моя мама втомилася, їй треба відпочити, тож вона поїде до санаторію.
Чоловік чудово зрозумів, що це моя йому відповідь. Сказав, що своїй мамі він подарунок придбає сам.
– Як хочеш, – знизала плечима я. – Але ти не забув, що тобі ще дитині подарунок купувати, та й мені було б непогано. Чи готовий ти всю зарплату витратити на свою маму, а сім’я по боці? З такою щедрістю ти нас у світ з торбою пустиш.
Це був шах і мат, але чоловік це заслужив. Якщо він скаже, що все зрозумів і вибачиться, то я без проблем переживу відсутність подарунку собі на новий рік або сама докуплю щось у подарунок свекрусі. Але поки що цього не сталося.
Мама переживає, що роблю некрасиво, адже у чоловіка зараз непростий період. Що ж, сидіння вдома з дитиною для мене теж було непростим періодом, мені теж було неприємно і чоловік не міг цього не знати.
Тут два варіанти: або чоловік все усвідомлює і ми житимемо нормально, або він надується і почне щоденне згадування і тоді наш шлюб може і розпастися. Вибір лише за ним. Це принципове питання, тому що хочу ще одну дитину, а повторити попередній досвід мені не хочеться.
Фото ілюстративне.
