Ніжне, розсипчасте, ароматне і дуже смачне! Для цього печива обов’язково беріть найкраще згущене молоко без зайвих добавок, ароматизаторів і штучних жирів, запевняю, результат вас вразить.
Як приготувати печиво на згущеному молоці.
Інгредієнти:
- Масло вершкове – 65 г
- Жовток яєчний – 1 шт.
- Молоко згущене – 100 г
- Крохмаль кукурудзяний – 175 г
- Ванілін – 0.25 ч.л.
- Цукрова пудра – по бажанню
Приготування:
Помістити в миску вершкове масло кімнатної температури, жовток, згущене молоко і ванілін.
Ретельно збити міксером або ручним віничком в однорідну масу.
Додати кукурудзяний крохмаль і ретельно замісити тісто лопаткою. Для рецепта необхідний саме кукурудзяний крохмаль. Якщо використовувати картопляний крохмаль, смак буде значно відрізнятися і саме печиво буде занадто розсипчастим.
Руками зліпити заготовки майбутнього печива – невеликі кульки розміром з волоський горіх.
Викласти заготовки на деко, застелене пергаментним папером і відправити в заздалегідь розігріту до 160 градусів духовку на 12-15 хвилин.
Готове печиво остудити на решітці, при подачі можна прикрасити цукровою пудрою.
Смачного!
Популярні статті
- Мій чоловік любив гроші моєї родини, на які дуже надіявся, не відаючи, що мій тато буде настільки категоричним.
- Я не кохав своєї дружини, коли одружувався з нею. Звичайно, мені хотілося в свої сорок років мати біля себе жінку, яку я буду обожнювати, любити та піклуватися про неї. Але такої не було, не зустрічалося на моєму шляху
- Нещодавно я застала свого сина на вулиці в обіймах якоїсь панянки, він подарував їй букет квітів, а ще ніжно ніжно тулив до себе. Я одразу зрозуміла, що то не просто знайома. Син не бачив мене, але ж тепер я все знаю
- Коли я зрозуміла нарешті що саме мені намагаються донести, то просто застрибала від щастя по кімнаті. Квартира. Власна квартира у столиці, двокімнатна.. Люди добрі, хіба ж таке буває. щоб от так ні з того ні з сього. Знала б я чим для моєї сім’ї скінчиться усе, ніколи б не погодилась успадкувати її
- Приїхала я вчергове до доньки на гостину, заходжу в дім, і від здивування слова мовити не можу. Донька посміхається, запитує. чи подобається мені обновка, розповідає де шукали, скільки зусиль коштувало, аби доставити і змонтувати, а у мене у скронях прямо дзвони гудуть. думала одразу з порогу розвернутись і їхати додому, але того разу змовчала все ж