Це свята правда – скільки людина на вас витрачає, так вона до вас і ставиться. Я це давно знала, але ж все себе переконувала, що в мої роки вже й не варто бути про себе зависокої думки, головне, що чоловік в хаті. А потім трапилися у мене іменини і все стало на свої місця.
Свої п’ятдесят я хотіла відзначити гучно – піти в ресторан, зробити собі гарну зачіску, одягнути гарну сукню, адже це раз в житті таке буває. Але натомість, накрутила голубців, зробила шубу, картопельки з кропиком та котлетки з огірочками. На що стало зарплати. Кинулася крутити кучері та перегорів фен, тому просто закрутила гульку, плаття одягла старе, в яке влізла і стала чекати гостей.
Подруги мене не підвели, прийшли всі, говорили гарні слова. Що я красуня і ще ого-го, що то тільки перші п’ятдесят, а там вже я на повну розвернуся, хвалили стіл, мою зачіску, плаття мені до лиця і подарунок гарний подарували – сертифікат в супермаркет.
– То нам твого кавалера чекати?, – питають і підморгують.
– Та він вже був, – киваю на пучок хризантем, – не хоче поки з вами знайомитися, бо ми ж ще не довго разом.
Звичайно, що я прочитала на їхніх лицях те, що вони й не думали приховувати – скупердяй.
І це було правдою. Валерій рахував кожну копійку і вважав, що в моєму віці вже нічого жінці й не треба, крім чоловіка в хаті, якому треба смачно готувати. Я його, звичайно, пригостила, адже готувалася до свята з розмахом: мали бути й подруги з чоловіками, мої діти з онуками, батьки мої. Я тиждень клопоталася на кухні та в хаті, щоб врахувати всі смаки.
Але в останній момент в мами тиск і не прийшла з батьком, діти не приїхали, бо раптом діти підхопили щось, то й вони могли мені принести, подруги чоловіків лишили вдома, бо хотіли відпочити, тому їжі було повно, аби був апетит з’їсти.
Так от, Валерій наївся і пішов, сказав, що я марнотратна і треба з цим нарешті щось робити, бо я не правильно живу.
– Ти заробляєш гроші і одразу їх витрачаєш, тому тобі приходиться ще більше працювати. Тому ти маєш зменшити свої витрати.
– Добре, добре, – примирливо сказала я, – ти прийдеш на свято?
– Ні, я маю їхати до мами, там у неї щось сталося.
І я зробила вигляд, що повірила. Я була певна, бо Валерій не хоче проходити випробування подругами: кожна намагатиметься розкрити його сутність і визначити чи він мені підходить. Його самооцінка цього б не пережила.
Загалом, вечір вдався, хай не було всіх тих, кого я дуже хотіла бачити, але зате ми гарно посиділи і згадали молодість. І тут Віта мені й каже:
– Слухай, я тут на днях зустріла Андрія, ти ж його пам’ятаєш?
Як я не пам’ятаю. Я за нього заміж зібралася була виходити. Як тут з’явилася якась Мар’яна і вже він її повів до вінця. Я тоді вискочила заміж за першого-ліпшого, привела на світ двійко дітей, але щастя так і не зазнала.
Чоловік був десь окремо, а ми з дітьми – окремо. Він так полюбив гульки, що його неможливо були спинити і я не захотіла далі з таким жити.
Були у мене потім ще кілька кавалерів і ось вишенькою на моєму торті життя став Валерій.
– То я сказала, що у тебе день народження і ти живеш, де й жила, так що, може ще будуть гості, бо він удівець!
– Та зараз, – махнула я рукою, прибіжить.
– А хто його знає? Сьогодні ж таке свято, то мав би прибігти!
Вже й дівчата зібралися розходитися, а й близько Андрія нема. вийшла я їх проводжати, як бачу його, майже не змінився, хіба змужнів.
– Вибач, Оксано, я забув який під’їзд, тут все так змінилося.
Ну, дівчата давай жартувати, а ми й не чуємо, він мені простягнув великий букет з троянд.
– Тоді проходь, гостю дорогий, – кажу я йому.
– Дякую, а то я вже добряче зголоднів, поки від одного під’їзду та до другого бігав.
Андрій ще мені презентував гарні сережки.
– Вибирав з зеленим камінчиком, під твої очі.
– Ти пам’ятаєш?
– Та я багато чого пам’ятаю, у нас же було все серйозно, а потім я просто наче вмить змінився, думав, що хочу чогось іншого. Але життя показало, що ти була б мені доброю дружиною… Пробач мені за все.
І я пробачила і жодного разу не пожаліла, бо Андрій щедрий не лише на подарунки, але й на добре слово, комплімент і допомогу.
Того я так і кажу – людина завжди проявляє своє відношення до вас, просто треба нарешті це розгледіти і зробити висновки. Чи як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
