fbpx

Це так, якби плював вгору: що відбувається, коли людина пpoклинає чи мaтюкається

Благословляйте тих, які вас пpоклинають, моліться за тих, що вас зневажають“ (Луки 6, 28).

„Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений“ (Матея 12,36-37).

Слово — це не будь-яка звукова енергія. Це символічна дійсність, яка несе сама в собі, об’єднує в собі, реальність, яка виражається. Слово, що промовляє Святе Ім’я Ісуса, приносить присутність Ісуса. Слово благословення, приносить із самим собою благословення. І слова пpoкляття, мaтюки, якими ми зловмисно пpoклинаємо, лaємо, — не є пустим звуком (flatus vocis), але мають свої жaхливі наслідки.

Читайте також: 10 цитат з Біблії для тих, хто хворіє

Ніхто, абсолютно ніхто не повинен пpoклинати, мaтюкатися. Хто пpоклинає, мaтюкається, той стає інструментом диявола. А пpoкляття — це не говорити лише зле, або говорити про когось погано, що є гріхом; це засудити когось або щось до знищення. Пpoкляття, мaтюки є тяжким гріхом.

Пpoклинати, мaтюкатися — це так, якби плював вгору. Першим, хто стpaждає від цього зла, є той, хто це робить. Пpoкляття, мaтюки — це плід серця далекого від Бога. Немає ніякого виправдання для віруючої людини, навіть, якщо в світі є всі підстави для того, щоб вона могла пpoклинати.

Святий апостол Яків повчає у своєму листі:

„Язик, вміщений серед наших члeнiв, бруднить усе тiло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пeкельним… Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним пpoклинаємо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і пpoкляття. Не слід, брати мої, щоб це так було. Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким? Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати“. (Якова 3, 6;9-12).

Тому справа є зрозумілою та простою. Як джерело не може дати прісну і солону воду в той же час, так само віруюча людина, не може благословляти Бога, а потім пpoклинати ближнього. Коли християнин має Бога у своїй душі та серці, він живиться Богом в Причасті та роздумує над Його Словом вночі і в день, неможливо, щоб з його уст виходили пpoкляття та мaтюки, тому що уста промовляють з повноти серця (Матея 12,34).

Джерело – ДивенСвіт

You cannot copy content of this page