Я не розумію, чому вона так вчинили, адже вони навіть не сварилися ні з татом, ні з бабусею!
Ми все життя жили разом з бабусею. Я звикла до того, що всі бабусі бурчать, доки не приїхала до маминої мами, бабусі Юлі на канікули. Звичайно, вона нас випитувала чи батьки не сваряться, чи бабуся Яся не свариться з мамою і за оцінки, і за друзів!
– Бабуся Яся завжди каже, що мама недосолює їжу і треба завжди мати сіль під рукою, – розказували ми бабусі Юлі, – Інколи перемиває за нею посуд або замітає…
Що тут такого? Я не знаю як бабуся Яся готує, бо єдине, що вона робить на вечерю – то хіба на святкову щось, бо тоді вона цілий день на кухні щось робить.
– Мама і тато не сваряться, бо тато щось скаже і мама завжди зробить. Наприклад, мама забила раковину, то тато на неї насварився, що вона вічно туди моркву чистить і того забиває. То мама взяла оту штуку і прочистила раковину…
Тато завжди всім роздавав накази, а потім сидів перед телевізором. Я не бачила аби він щось робив руками в нашому домі. То або бабуся в жек дзвонила, або мама щось там крутила.
Якось капало з раковини, то тато сказав, що мама туди кип’яток ллє і селікон відклеївся, то мама купила силікон і сама зняла коліно…
Коли бабуся Юля питала чи ми з братом мамі допомагаємо, то ми здивувалися:
– Вона ж нічого не робить, просто приготувала їсти і вічно жаліється, що не має часу.
То ще було в дитинстві і нічого не змінилося й до цих пір.
Ми тата підтримували в тому, що не треба нічого ремонтувати, а варто купити нове.
Я не знаю, який ґедзь її вкусив.
Можливо, це через її сорок п’ятий день народження вона так відреагувала. Ну а що? Мені теж треба було плаття на свято і гроші на те плаття, яке вона хотіла не вистачило.
– Ти що заміж збираєшся, – сказала бабуся, – Хай Ілонка гарно виглядає, а ти в свої роки радій, що маєш ще здоров’я.
Мама тоді якось так на тата подивилася, але він вдав, що нічого не чує чи й справді нічого не чув і продовжував дивитися телевізор.
Одним словом, я прийшла з навчання і сиділа у себе як тут бабуся приходить і питає чи я бачила маму.
Я здивувалася до чого тут мама? Маленька чи що, щоб за неї хвилюватися, десь з подругами засиділася і прийде.
На наступний день я запізнювалася на пари, тому не знала чи мама прийшла, але вернулася додому, то бабуся почала казати аби я до мами дзвонила, бо вона від неї і від тата слухавку не бере.
Я подзвонила і мама відповіла. А далі я щось її погано зрозуміла, бо вона сказала,що не вернеться до нас, а буде жити в подруги.
Звичайно, що це мене здивувало, бо я ж не маленька, але це мамине рішення, а у мене своїх проблем повно.
А далі все пішло просто шкереберть! Чомусь тато і бабуся вирішили, що я маю ходити в магазин і купувати продукти та готувати. Чомусь і прибирання теж має бути на мені!
– Це з якого дива, перепрошую? Я вам що – наймичка? Я й в студентській їдальні поїм, а в моїй кімнаті прибирати не треба!
Знайшли мені наймолодшу!
А далі забився унітаз і ми всі чекали, коли прийде тато і щось зробить. І що ви думаєте? Він просто на нас визвірився і прийшлося бабусі викликати майстра з жеку!
Атмосфера просто нестерпна і цьому нема краю. Я вирішила з мамою поговорити, а вона усміхається на те все та хіхікає! Я вам точно кажу, що у неї просто нерви здали і їй потрібна допомога!
– Доню, я не вернуся. Ви вже дорослі і самі дасте раду. Кожен має жити так, як цього заслуговує. Я заслуговую на щастя!
Ну от одразу видно, що людина не при собі – усміхається, радіє метелику і листочку, щось собі мугикає!
В мене питання – це лiкується? Що робити і куди звертатися, щоб і розголосу не було, але дієво?
Фото Ярослава Романюка.
