Цього разу вирішила не мовчати і виправити несправедливість нарешті. Ну справді, куди таке годиться? Ближче до двадцятого числа, якраз коли свекри зарплатню там отримали, я зателефонувала. Попросила не багато. всього кілька сотень євро і не для себе – на одяг для їхнього ж онука. Я ж знаю, що свекруха тим онукам допомагає, так чого мій син обділений має бути?
Я друга дружина свого чоловіка. Так, познайомились ми з Євгеном ще задовго до його розлучення із першою дружиною. але я ніяк не вплинула на те, що родина їхня розпалась. Там було своїх негараздів вище вух.
У першій його родині залишилось троє дітей. Євген, ніколи не хотів мати аж стільки, але його думки та дружина не чула. Всі троє з’явились за чотири роки. тут і камінь піде кращої долі шукати, а Євген жива людина. та й зі мною йому набагато спокійніше ц краще. Навіть друзі це помітили. Ще б пак, адже я про нього дбаю, люблю його і оберігаю. Він для мене завжди на першому місті.
Хоч ми і щасливі разом, однак його батьки наших стосунків не схвалюють. До моєї появи у його житті свекри віднеслись вкрай негативно. Соромно згадати, але при першій зустрічі вони нас за двері виставили, бачте у них лиш одна невістка і іншої їм не треба.
Свекри мої працюють за кордоном уже багато років. Від чоловіка я знаю, що вони завжди дуже гарно допомагали їхній родині. Він розповідав якось, що двадцятого числа вони отримували 500 і витрачали ці кошти на власний розсуд. дуже жалівся, що дружина майже все на дітей спускала. То підгузки, то харчування, то одяг.
Але ось що прикро – після появи нашого із Євгеном синочка, свекри нічим нам не допомагають, хоча добре знають, що Євген і досі не може роботи знайти, а я в декретній відпустці.
Я вирішила більше не терпіти подібної несправедливості. Ближче до двадцятих чисел узяла телефон і написала свекрусі. Пояснила у якій складній ми нині ситуації і нагадала, що в неї ще один онук є. Попросила не багато, всього кілька сотень євро і не для себе ж, а для сина нашого. Одягу треба підкупити, взуття на сезон ну і так дріб’язку усілякого.
Уявіть моє здивування, коли свекруха раптом заявила, що ні мені. ні сину моєму нічого не винна. Мовляв у неї лиш троє онуків і саме їм вона допомагатиме доки матиме сили і здоров’я. А от ми повинні самі свого сина на ноги ставити, а не до рук їм дивитись. Мовляв, ті діти самі лишились. а у мого тато є. от нехай він мені кілька сотень євро і переказує щомісяця.
Такого розчарування я вже давно не відчувала. Як же так? Чому рідна бабуся аж так ділить онуків своїх? Тобто, одні матимуть усе а наш синочок буде обділеним? І це знаючи нашу непросту ситуацію?
Прошу вашої поради, як мені бабусі нагадати, що вона бабуся і що усі її онуки чекають від неї уваги. Це ж так несправедливо, прямо сльози на очі.
23,05,2023
Головна картинка ілюстративна.