Цьогоріч я ніякого застілля на Новий рік не планувала. Ніякого ж настрою святкового, та й не дешево це все, нащо витрачатись. Ну, але в переддень свята того мене сестра чоловіка набрала і настояла на тому щоби ми таки зібрались святкувати. Домовились хто і що до столу готує, посидіти домовились у мене. От тільки я не очікувала того, що прийде сестра чоловіка із “сюрпризом”.
Напевне, я таки щось відчувала, бо дуже не хотіла ніяких гостей 31-го. Діти у нас із чоловіком давно уже виросли, тож ні ялинки, ні вогників ми не чіпляли. про те, що наближається новий рік нагадували лиш вітрини магазинів.
Ми б і не святкували, лягли б спати раніше, але на гостину почала напрошуватись сестра мого чоловіка:
— Ну що ви як дідусь і бабуся старенькі? Чи життя скінчилось? Не треба гулянь великих. давайте просто здиремось і посидимо, як колись. Чи й доведеться ще?
Напевне, вся оця ситуація на мене вплинула і кадри з місць прильотів, тож я погодилась, але тільки для того, аби зустрітись із ріднею чоловіка. адже ми й справді давно не збирались разом.
Обговорили ми меню. хто що готує і о котрій зберемось. Домовлено було, що сестра чоловіка буде в нас ночувати, а зранку вони поїдуть. на тому й порішили.
А тепер, уявіть моє здивування. коли поріг нашого дому не тільки сама сестра переступила, а й двоє її синів із невістками і онуками:
— А ми до вас із “сюрпризом”.
У нашій квартирі враз опинилось десять гостей і це на той скромний стіл, що ми на чотирьох готували. До того ж сестра чоловіка принесла рівно те, про що було домовлено на чотирьох – дві миски салату і два десятки голубців.
— Картоплі ще потрібно начистити, – каже діловито Олена, -Ой і ту ковбасу, що в тебе на полиці, я також візьму накришу, бо ж мало всього якось. А де ті огірочки і тушонка. що твоя мама із села передавала. ну такі смачні.хочу. аби всі скуштували.
Дивлюсь, а дорогі гості скоро і душу виймуть, бо вже у кожній шухляді є і геть на балкон вийшла за консервацією нашою.
— Олено, – кажу сестрі чоловіка, – А ти до ресторану йшла? Чого мене не попередила, що вас не двоє буде? Я не розраховувала на таку кількість гостей.
— Ти смішна?, – каже мені вона на те, – Де ти гостей бачиш, усі ж свої. Чого так реагувати? Чи ти дітям огірка солоного шкодуєш?
Ну, то таке, зустріли ми рік новий, посиділи і спати, а з самого ранку мене Олена будить:
— Нін, а де картопля у вас я малих хочу погодувати, бачу що ти не збираєшся вставати.
Я спросоня кажу, що у магазині, бо вчора я все, що ми мали до столу подала. Повернулась на другий бік і спати. Коли гості поїхали я не знаю. бо о першій дня їх уже не було.
А вчора, набрала мене свекруха і волала так, що я мало не втратила слуху. Бачте, вона не думала, що я така жадібна і що ніколи вона не думала, що доживе до того дня. коли в її родині одне одному. а тим паче дітям, шмат хліба буде жалітись.
Олена на мої дзвінки не відповідає, чоловіку моєму сказала, що моє ставлення її глибоко образило і що навряд коли вона ще поріг мого дому переступить. хіба я вибачусь.
От тільки у мене ніяк картинка до купи не складеться. Чого мені вибачатись, за що?
Скажіть де моя вина, можливо, то я чогось не розумію?
Головна картинка ілюстративна.
Ще більше цікавих і захоплюючих історій очікує вас на нашому каналі Youtube
Підписуйтесь на наш канал, діліться відео.
