Ця розмова з чоловіком відбулася через десять років від першої і я тільки про себе усміхнулася, що й тут я його пересиділа і прийдеться йому зі мною ділитися

Ми з Ростиком обоє не мали за плечима ні багатих батьків, ні грошовитої професії, він електрик на заводі, а я перукарка. Познайомилися на дискотеці і так зав’язалася симпатія, а далі почали зустрічатися.

Мені тоді було вже двадцять сім років я на якихось принців вже не розраховувала, головне було вийти заміж та жити в мирі і злагоді з чоловіком та ростити дітей.

Я не є мрійницею, тому Ростик мені здався доволі приємним для життя з ним, бо ж як кажуть «Скуп – не глуп». Ми жили в гуртожитку і так і не змогли заскочити в той потяг до безкоштовних квартир. Зате приватизували собі дві кімнатки,(одну з яких купили) і я почувалася доволі навіть щасливою.

Далі у нас з’явилося двійко діток і звичні клопоти. Я вважала себе доволі щасливою жінкою, адже у мене здорові діти. Чоловік без шкідливих звичок, свій куточок. Що ще треба?

А потім я почала розуміти, що Ростик має зовсім інші плани на мене та дітей. Він завжди був собі сам на умі, а тепер його задумливий погляд говорив про те, що він хоче мене покинути.

Я провела не одну безсонну ніч, думаючи, як вчинити правильно, адже у мене двоє дітей і куди я з ними піду? Хай буде, нам залишаться ці дві кімнатки в гуртожитку, але справа в тому, що Ростик потай від мене відкладає гроші. Це було не складно здогадатися, адже я практично всі свої гроші витрачала на побут для родини, а у нього постійно треба було просити під детальний звіт. Я почала думати, де ж він ховає гроші, адже банкам тоді вже ніхто не довіряв, а наші кімнатки малі.

Я обшукувала весь його одяг, дивилася під шафу, простукувала паркет, а потім випадково виявила його сховок – карниз! Знімала прати штори і там випадково вилетів наконечник, а звідти зазеленіла купюра і не одна.

Ви собі не уявляєте, що я тоді пережила, адже ми не жили багато, треба було на всьому економити, а він так зі мною! З нами!

На початку двотисячних люди ринулися за кордони і мені клієнтка в перукарні сказала, що є чудова квартира за смішні гроші. Я пішла подивитися на ту квартиру і просто закохалася в неї.

А далі «випадково» сказала чоловікові.

– Ти уявляєш, – кажу я йому за вечерею, – Люди кудись їдуть і квартири продають за смішні гроші.

Я жебоніла і жебоніла, повідомляючи й адресу і номер квартири, кліпала очима, що чесним людям на таку ніколи не заробити.

Ростик її купив і я добре це знала, бо документи вже в трубу не запхаєш, а під столом і дитина знайде.
А потім він почав розмову, що люди, які перестали один одного любити, мають розійтися полюбовно, гордо гримнувши дверима.

– Я б таку жінку поважав до кінця життя, якби вона сказала, що нічого в чоловіка не хоче, – казав він, а я кліпала очима і казала, що я б так не вчинила, а відсудила б половину квартири, як того передбачає закон.

– А чого ти завів цю розмову. – кажу я йому, – Ти хіба купив таємно квартиру і хочеш залишити її собі?

– Ні, що ти!, – запевнив чоловік в тому, що він мене кохав, кохає і кохатиме.

Через рік він повідомив, що от щойно купив для нас квартиру і ми переїжджаємо та можемо продати наші кімнатки і зробити ремонт чи купити машину.

Йшли роки, а чоловік і далі збирав гроші і я знову йому «підказала» про дачу, яку клієнтка продає за безцінь. Чи варто казати, що він її купив?

І ось знову повторилася розмова про те, що жінка має бути горда та піти від чоловіка, який її вже не кохає, тільки з високою самооцінкою.

Я тільки хитро примружилася, бо ж я не така.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

Наш YouTube-канал — це ключ до цього захоплюючого світу. Кожна історія — це як відкриття нового острова, де на вас чекає несподіванка.

Приєднуйтеся до нашої спільноти, де кожен підписник — це важлива ланка в об’єднаному світі емоцій та дивовижних пригод!