Дмитро Полянський, перший заступник постійного представника Росії при ООН заявив, що “спеціальна військова операція” в Україні триватиме далі.
Він також повідомив, що вона продовжуватиметься “до досягнення цілей РФ”.
Про це представник росії цинічно заявив на засіданні Ради безпеки ООН, передають російські ЗМІ.
Цитуємо:
“Ми розпочали “спеціальну військову операцію” з тим, щоб припинити обстрiли Донбасу Україною. Щоб з території цієї країни, перетвореної з подачі західних країн на анти-Росію, а також від її керівництва, перестала виходити загроза як Росії, так і жителям півдня та південно-сходу України”.
Він, також повторив наративи рф про те, що, Захід “продовжує агoнію злoчинного київського режиму”, коли постачає озбрoєння в Україну.
За його словами, Київ навмисно нібито зберігає збрoю у центрах міст та “використовує мирне населення як живий щит”.
Полянський, перший заступник постійного представника Росії при ООН заявив, що поставки військової допомоги з західних країн “законними військовими цілями, як і найманці з ваших (західних) держав”.
“Чим раніше ви це усвідомлюєте, тим раніше українське керівництво сяде за стіл переговорів із реалістичною позицією, а не з гаслами та фантомними бoлями”.
29,06,2022
Головне фото ілюстративне з вільних джерел.
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою