Історія така – на початку відключень, наш будинок був на вулиці найчорнішим, тобто нам найпершим відключали світло, а вся вулиця світилася.
Звичайно, що це нас дратувало, бо чого наш один будинок має страждати, а у всіх інших світиться. Коли така ситуація продовжувалася цілий тиждень, то я не витримала та зателефонувала на гарячу лінію.
– Алло, – кажу, – що це у вас за такі порядки, що у нас одних на вулиці нема світла, а всі інші сяють вогнями?
Там зробили круглі очі і сказали, що у них по документах наш будинок світиться, сказали, що то видно якась поломка і ЖЕО має розібратися, тому треба дзвонити туди. Коли я туди подзвонила, то на проводі була вже доволі знервована жіночка, яка мені прямо сказала:
– Не морочте мені голову. Ви вже яка телефонуєте! Яке ми маємо відношення до світла, якщо весь будинок не світиться?
Отже, вона мене від футболила назад до енергетиків. Того дня їм пощастило, що я не передзвонила, бо розрядився телефон і не було як зарядити.
На наступний вечір та сама картина – вся вулиця в світлі, а ми без. Я знову телефоную і пісня на тому кінці та сама – у нас ви підключені, дзвоніть в ЖЕО.
– Е, ні, – кажу, – ви мене футболити ьуди-сюди більше не будете. Я їй вчора телефонувала і вони сказали, що ніякого відношення до світла не мають.
– Яка ви кажете адреса?.. Добре, я залишу заявку, – сказали там.
Десь через пів години у нас включилося світло, а на вулиці виключили в будинках, у всіх, крім одного.
Відтоді почали вже чесно виключати – трохи нам, трохи іншим будинкам, але комплексу «Новорічний» – ні.
Уявляєте, на вулиці темнота, свічка вже згоріла і єдиним світлом є відблиск цього комплексу, який сяє, мов ялинка!
Сяє тиждень, два, місяць, другий! Знаєте, скільки вже можна! То хто в тому комплексі живе, що цьому панові не можна світло й на годину виключити?
Ми в будинковому чаті поговорили, що треба щось робити і написали заяву в мерію, що таке неподобство. Як всі мають перебути відключення. То всі. Не має бути тут рівніших!
І ви знаєте як було приємно, коли їм виключили на наступний день світло! Як мед по душі потік! Ми всім чатом раділи, що добилися справедливості.
Та посудіть самі: якщо на вулицю є певний кіловат світла, ви сидите 8 годин без світла, а хтось світить цілий день. А якби всі були одинакові, то ми б сиділи без світла всі, але по чотири години. Думаю, що це справедливо.
Але далі сталися події, які заставили нас нервувати. Після того, як на Новорічні та Різдвяні свята влада пообіцяла не виключати світло, у нас воно взагалі не виключається вже тиждень!
Розумієте? Тиждень у нашому домі світиться, а всі навколо в темряві! Спочатку мені було дивно, а далі, знаєте, й страшно!
Бо як згадаю, які я емоції відчувала до людей, у яких безперестанку світилося світло! Скільки всього я їм бажала та зичила… А тепер таке саме люди тепер думають на нас і бажають того самого! А я не хочу без вини бути винуватою.
Як уявлю, що хтось теж збирає підписи аби нас залишити без світла – такий сором побирає! Вже би краще нам виключали, як усім.
Тому я стараюся не включати світло, а лиш на кухні тьмяне на витяжці, щоб люди думали, ніби у нас свічка. І таким лайфхаком поділилася в чаті, щоб наші теж так робили і не дратували оточуючих.
Так що світло добре, але добре, коли воно є у всіх.
Фото Ярослава Романюка.
