– Ти що, з котушок з’їхав?! – не міг повірити майор. – Та я вже рік нею користуюсь, як заманеться! А ти на «беушний» товар поласився?! Зрештою, забирай собі, мені вона вже обридла За матеріалами Волинська газета
Візьми мене…
Яна й подумати не могла, що коли-небудь так закохається. Жагуча блондинка – вона ніколи від чоловіків не мала відбою. Тому й міняла їх, як рукавички.
Але Руслан був особливим. Із першої зустрічі він затуманив голову. І чому, здавалося? Не дуже гарний. Не надто молодий. Просто якась внутрішня сила була в ньому, ота чоловіча харизма, котра вабить жінку.
Спочатку це був лише флірт. Вона – молоденька вчителька. Він – майор міліції, якого недавно прислали в райцентр із чужої області. Зустрівшись на вулиці, обмінювалися поглядами і скупим «Добридень». Але якось опинилися на одному весіллі. Руслан запропонував провести темними вулицями. Й відтоді почалося.
– Ну, ти й штучка, – заздрісно казали подруги. – Такого холостяка обкрутила.
– А що ви думали! – сміялася Яна. Бо їй і справді подобалося, що «гроза всього району» зaпав саме на неї, що виконував усі забаганки, що поруч із ним не бoялася нікого й нічого. Тож через пару місяців, у вдячність за все, подарувала йому не тільки душу, але й себе.
Коли закохані переступили ЦЮ межу, Яна надіялася на слова «виходь за мене». Але час минав, а руку й серце Руслан не пропонував. Дівчина стала помічати, що до ревнує коханця. Навіть тоді, коли він просто розмовляв із якимись жінками. «Все під контролем», – заспокоювала себе. Але розуміла: тепер контролює не вона, а він, чоловік у погонах. Пальчиком поманить – Яна бігла до нього. А якщо не запрошував – плачі влаштовувала.
– Яночко, так не можна. Ти молода, вродлива. Нащо тобі старий холостяк? – терпляче пояснював Руслан, коли після двох днів розлучень Яна (який сором!) прибігла до нього на роботу. – Прошу, знайди собі ровесника, вийди за нього, хай у вас будуть діти. Хіба не кожна жінка про це мріє?
– Кожна… – шепотіла Яна. – То коли ти візьмеш мене… заміж?
І знову не почувши відповіді, заливалася слізьми.
Із часом чоловік дуже втомився. Не тільки від розмов – від Яни взагалі. А щоби спекатися дівчини, підіслав їй… молоденького лейтенанта.
План був простий: лейтенант буде проводити Яну, Руслан їх нібито випадково зустріне, звинуватить дівчину у зраді і – справу закрито.
Але план не вдався: Олександр (так було звати підлеглого) взяв і… закохався в молоденьку вчительку.
– Ти що, з котушок з’їхав?! – не міг повірити майор. – Та я вже рік нею користуюсь, як заманеться! А ти на «беушний» товар поласився?!
– Не смій так про Яну! Я одружитися з нею хочу!
– Ну, ти й бoвдур! – скривився майор. – А зрештою… забирай собі мені така більше не потрібна.
Такого Саша не зміг стерпіти. Розмахнувшись, так “угрiв” майора, що той аж розпластався на підлозі. І саме в цей час до кабінету забігла… Яна.
Через прикриті двері вона все почула. Спершу хотіла щось зробити Роману. Але Саша вловив погляд дівчини. Схопив її обома руками і просто виніс із кабінету.
Аби Яна, щось з собою не зробила, вирішив ні на мить її не залишати. Дівчині взяв у школі відпустку. Сам написав рапорт на звільнення. І разом вони поїхали в зимові Карпати.
А через місяць Яна прийшла до лікаря, аби почути: «Вітаю, ви матимете дитятко». Ту, яку один назвав “беушкою”, іншому подарувала трьох синів. І ніколи більше Олександр із Яною не згадували початку свого великого та вірного кохання.
Поліна РУДЕНКО.
Фото ілюстративне firestock.ru
