fbpx

Ти трошки в мами поживи, – просить чоловік, – Зрозумій, мені потрібно сім’ю забезпечувати, робота напружена, зараз просто завал. Приходжу додому, аби відпочити, а тут донька галасує постійно. Ми так скоро на вулиці залишимось. Дай мені трохи спокою

Те, що запропонував чоловік, прозвучало цілком адекватно. Тобто, він зробив усе, щоб це прозвучало адекватно. Щоб Віра відчула себе неправильною. Вона не розуміє очевидного. Але все негаразд. Вірі зовсім не хотілося переїжджати до матері. Особливо з огляду на той факт, що у мами зараз дуже багато своїх турбот, їй зовсім не потрібні маленькі діти у будинку.

Протягом трьох років Гоша намагався вмовити свою дружину подарувати йому дитину. Мовляв, пора, чому ти не хочеш? Якоїсь миті Віра все обдумала і вирішила, що справді час. Потім з’ясувалося, що Гоша зовсім неправильно уявляв собі життя з дитиною. В його уяві картина мала бути такою: увечері після роботи він пограє з дочкою хвилин п’ять, а потім іде сидіти за ноутбуком. А малюк тим часом сидить спокійно, як лялька, і просто усміхається матері.

Але насправді все трохи інакше. Доньці потрібен постійний нагляд, як і будь-якій іншій дитині у світі. Віра вся у справах. З ранку до вечора. Вона щосили намагається, щоб у будинку було чисто, щоб у холодильнику була їжа. Але це не завжди виходить. Гоша ходить на роботу. Вірі це зрозуміло. Але вона не здатна упросити Настю припинити плакати клацанням пальців. Ось цього Гоша якраз не очікував.

Шумно, дорого, надто багато відповідальності.

– Навіщо нам зайві складності? – Запитав Гоша. — Хіба є різниця, де ми житимемо? Ви переїдете до твоєї мами, щоб мені не заважати.

— Ти не замислювався, що мені від такої пропозиції дуже прикро?

— Ну, ми ж не розлучаємося з тобою. Так? Я просто прошу, щоб ви прожили якийсь час окремо. І все це тільки заради того, щоб моя робота не потерпала від того, що я не можу розслабитись. Так я можу заробити більше грошей. Заради вас, між іншим!

Якби це було бажання самої Віри, то все гаразд. Але ця ситуація виглядала так, ніби Гоші просто не хочеться докладати зусиль. Подруга, з якою Віра поділилася своїми переживаннями, переконала її, що варто спробувати.

— Це ж тимчасово. Труднощі у ваших відносинах закінчаться. Він багато працює, не чекав нічого подібного. Поживи у мами тиждень. Потім він все зрозуміє, скучить і запросить тебе назад.

Віра погодилася та поїхала до матері. Протягом першого тижня була переконана, що чоловік незабаром приїде. До кінця першого місяця залишалася якась надія. Але вона остаточно згасла, коли минуло два місяці.

Все встало на свої місця. Гошу не хвилювали почуття сім’ї. Тільки свої. Чоловік ще й гроші перестав давати на дитину. Коли Віра поставила пряме запитання, то почула таке:

– В якому сенсі? Хіба мама тебе не годує?

Після такого всі розмови здалися безглуздими. Нема чого тут виправляти, треба розлучатися. Гоша в ідеальному положенні. Дружина з дитиною в наявності, а сам він живе в квартирі, що належить дружині, на самоті. При цьому не витрачає грошей та відпочиває.

— Ти стверджував, що не можеш працювати, поки дочка галасує, через це мало заробляєш і не можеш нормально утримувати дитину. Це було причиною мого переїзду. Щоб у тебе все налагодилося із роботою. А в результаті ти не даєш нам жодної копійки. Про утримання якої дитини та сім’ї ти тоді говорив?

– Я теж частина сім’ї.

— Тобі бракує грошей?

— Я просто хочу кращого життя.

Віра відразу вирішила повернутися додому. І виставити чоловіка.

— Я допоможу вам грошима, а потім повернешся на роботу. Не хвилюйся з приводу грошей, люба, — заспокоїла Віру мама. На даний момент саме вона й утримувала дочку та онучку. Нічого не зміниться.

Віра повернулася до своєї квартири і виставила Гошу. Той уперто зображав здивування.

Але зрештою поїхав. І ще довго розповідав усім довкола, що робив усе для своєї сім’ї, а дружина відплатила йому чорною невдячністю.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page