Дивна штука — життя!
У дитинстві здається, що 28 років — це вік напівживого старого!
У 28 ти не розумієш, як 40-річні ноги тягають і навіщо…, лягли б вже і лежали, що бродити, пісок свій розсипати всюди.
А потім ти сам нестримно влітаєш в цей вік і тобі смішно згадувати себе, того, маленького і наївного, думаючого так…
І ти розумієш, що в 35 років можна закохатися, як підліток, і створити найщасливішу сім’ю.
У 38— побудувати будинок, переїхати, почати все з нуля. І буде чудово! У 40 кинути роботу, без якої ти себе не мислив два десятки років і ні про що не шкодувати, озираючись назад. Ні одного дня не шкодувати ні про що!
А після 40 знаходити друзів — таких, що не прочитавши від яких «доброго ранку» — ти починаєш хвилюватися і все валиться з рук.
А в 44 до тебе раптом приходить хтось з минулого і пропонує, ну як би вам пояснити… — очолити загін «льотчиків» наприклад, чи побудувати ресторан на Північному Полюсі. Або поїхати дресирувати індійських слонів. Неважливо. Ти відмовляєшся, говориш: «Ви помилилися, я не той, хто вам потрібен, я не вмію, он скільки красивих і розумних це вміють, навіщо я вам?».
А тобі відповідають: «Спробуй! Ну спробуй! Це дуже цікаво!». Ти пробуєш — і виходить. Пробуєш трішки сміливіше — і знову виходить.
А через тиждень хтось твоїми губами говорить: «Не сперечайтеся, я зроблю по-іншому, по-своєму, я краще знаю» — тим же людям, яких ти запевняв, що не знаєш і не вмієш. І вони сміються «по-доброму», і знову все виходить.
І ти знову ні про що не шкодуєш, озираючись назад. І розумієш, що готовий залишити те, без чого ще вчора себе не мислив!
До чого в цьому житті можна застосувати слово «ПІЗНО»? Ні до чого!!! Поки ти сам так не думатимеш…
Автор невідомий.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
