fbpx
Історії з життя
У 60 років я значно щасливіша, ніж в 20

Люблю читати різні історії і завжди переживаю за головних героїнь. Але потім подумала, що теж можу поділитися своїм життям з читачами. Тим більше, що в ньому було багато чого хорошого і не дуже, але ніколи не думала, що в 60 з невеликим хвостиком почуватимусь щасливішою, ніж в 20.

Вперше вийшла заміж я в двадцять років. Молода дівчина, яка закохалася по вуха в першого хлопця на селі. Але недовго я раділа. Мій чоловік почав випивати і багато разів ловила його на невірності. Я подарувала йому донечку, але терпіти була не в силах і з річною дитиною на руках пішла від нього. Незабаром в моєму житті з’явився інший чоловік, який покликав мене заміж і усиновив мою дівчинку. Ми прожили разом десять років. За цей час я подарувала йому сина. Але з часом і цей мій чоловік пристрастився до всіляких напоїв. У нас почалися постійні сварки. І тоді в моєму житті з’явився мій колишній перший чоловік. Він стояв на колінах і молив про прощення, говорив, що досі кохає мене і сумує за донькою. Його не бентежив той факт, що я мала ще й сина. Тоді я розлучилася і зійшлася з батьком моєї дочки. Але як говоритися двічі в одну річку не ввійти.

Хоч мій співмешканець і був закодований, надовго його не вистачило. Виявляється, звичку, яку він мав роками так просто не перемогти. Ми знову розписалися. Але наше життя було схоже на суцільне випробування. На цей раз він мені не зраджував, але добряче заглядав у чарчину. Діти, які вже достатньо подорослішали, ніяк зрозуміти не могли, чому я це терплю. А я просто боялася самотності, і не важливо, скільки мені років, я не хотіла бути одна. Діти виросли і поїхали вчитися, а я залишилася з ним один на один. Суперечки в нашій родині стали буденною справою. Одного разу я не витримала і просто викликала правоохоронців. Тоді я виставила його з своєї квартири і подала на розлучення.

Мені було 50, я розлучена, за плечима три невдалі шлюби, двоє дітей і четверо онуків. А так хотілося кохати і бути коханою. Але дозволити собі знову потрапити в цей капкан я не могла. Десять років я була одна: робота – дім. Дзвінки дітям і спілкування з онуками. Я з жінки перетворилася на бабусю. Але під час поїздки в маршрутці я розговорилася з водієм. Він зробив мені комплімент, а я збентежилася як школярка. Відвикла я від подібної уваги, але мені було дуже приємно. Чоловік взяв мій номер телефону, і в цей же вечір подзвонив. Ми просто годинами розмовляли з ним по телефону, а потім він запросив мене на побачення.

Мені соромно зізнатися, як я боялася. Недовіра до чоловіків заважала мені радіти і насолоджуватися життям, але я зробила зусилля і не шкодую про це.

Коли мені виповнилося 60 років, в моєму паспорті з’явився четвертий штамп про шлюб і сподіваюся останній. Ми живемо в мирі та злагоді. Мій обранець пилинки з мене здуває. Ніколи не думала, що буду настільки щасливою. У мене почалася друга молодість: ми ходимо в кафе і кінотеатр.

Для чого я це пишу? Зовсім не для того, щоб похвалитися. Просто хотіла показати на своєму прикладі, що любити і бути коханою ніколи не пізно. Що не варто ставити на собі хрест, навіть якщо вам вже шістдесят. Щастя знайде вас в будь-якому віці…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook