fbpx

У березні 22-го мене із сім’єю до себе в село сваха забрала. Сказала одразу, що хата у неї стара без ремонту, але у ту мить усім було головне потрапити у безпечне місце. Так нас одинадцятеро і жило у тій старій хатині три місяці. Тоді була у нас мова про те, що той дім треба до ладу довести, та хай собі стоїть на всяк випадок. Побалакали, повернулись додому і забули. А тут дзвінок

У березні 22-го мене із сім’єю до себе в село сваха забрала. Сказала одразу, що хата у неї стара без ремонту, але у ту мить усім було головне потрапити у безпечне місце.

Так нас одинадцятеро і жило у тій старій хатині три місяці. Тоді була у нас мова про те, що той дім треба до ладу довести, та хай собі стоїть на всяк випадок. Побалакали, повернулись додому і забули. А тут дзвінок.

Коли під Києвом орда стояла нас зі столиці до себе забрала свекруха доньки моєї старшою. У селі на Черкащині у неї від батьків дім залишився.

Вони там не жили, їздили туди інколи, але коли таке сталось, то скликала сваха у той дім усю свою рідню.

Нас одинадцять чоловік у домі жило і ще стільки ж на літній кухні. Згодом, почали усі роз’їжджатись, хто за кордон, хто додому. Мені було лячно, я важко той період пережила, тож у столицю повертатись не поспішала. Якби не робота, то я напевне і досі б там жила.

Читайте також: Майже двадцять років я не спілкуюсь із єдиним сином. Причина банальна – правда. Одного разу я йому відкрила очі на його ж дружину. То не була новина ні для кого, але він вперто у те не вірив, але коли я йому все як є виклала, чомусь саме я, а не його дружина. на всій вині залишилась

Ще коли ми всі разом там були, то багато говорили про те, що той дім треба до ладу привести. Час вільний був у всіх, то ми подвір’я розчистили, город виробили і у домі що могли підремонтували. Уже коли ми поїхали, то донька із зятем там вікна пофарбувала, двері і підлогу.

Коли стало більш-менш спокійно, то звідти усі роз’їхались. Сваха до себе в містечко повернулась, донька із зятем моїм виїхали за кордон із дітьми.

Аж тут набирає мене і сваха говорили ми про те, се, спільних знайомих і ціну на фрукти з овочами, але я відчувала, що сваху те не цікавило, їй щось інше потрібно було. Врешті, вона дійшла до головного:

— Ніно, діти за кордоном, я їх чіпати не буду, але вже скоро й літо під кінець – ремонт коли робитимемо. В минулому році не до того було а цьогоріч треба в хату і воду провести і вбиральню зробити. Час іде. та й треба знати скільки грошей вкладемо, бо все ж нині не дешево.

Якщо чесно, я не зрозуміла узагалі про що йде мова. Довелось свасі пояснити. Коли ж до мене дійшло то я прямо запитала а чого я маю вкладати гроші у її дім? Можемо приїхати допомогти щось робити, але матеріали я купувати із власної кишені наміру не мала. сваха образилась і вимкнулась.

За кілька хвилин мене зять набрав із донькою моєю. говорили багато. Просили вибачення що поки не можуть нічим допомогти, але обоє були впевнені. що ми із чоловіком, таки прямо зобов’язані той дім довести до ладу і вкластись фінансово.

— Мамо, Інна Анатоліївна дуже хороша людина, так нас та хата виручила тоді. зараз такий час, ну повинен бути такий будиночок, де всі можуть у безпеці бути. Не для себе, для мене і онуків своїх те зроби. Ми туди на літо будемо їздити усі разом.

Чоловік мій теж ніби й за. Каже, що можна його останню зарплату вкласти. Мовляв п’ятнадцять тисяч вистачити повинно. От тільки я проти категорично.

От скажіть, ви б на моєму місці віддали б гроші зі своєї сім’ї, аби сваха дім своїх батьків відремонтувала?

Як би ви у мої ситуації вчинили б?

26,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page