Кожного українця турбує те, яким же буде наше майбутнє. Зокрема з побоюванням очікують нового опалювального сезону. І якщо в деяких селах все ще можна зігріти будинок автономно, то чого ж очікувати містянам.
Саме про те, яким буде наступний опалювальний сезон розповів міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов.
За словами міністра, віялових відключень електроенергії під час опалювального сезону не планується.
Цитуємо слова Олексія Чернишова:
«Ми розуміємо, що опалювальний сезон – це баланс наявності природнього газу, вугілля, а також електроенергії. Окрім цього, ми маємо говорити про інші можливі альтернативні джерела енергії.
Над цим ми активно як працювали, так і працюємо, і певні громади вже перейшли на альтернативні джерела. Але ніяких віялових відключень не планується».
Про це повідомляє «УНІАН».
Також, міністр закликав українців максимально дбайливо ставитись до витрат електроенергії та тепла взимку. Практику регулювання температури за допомогою відкриття вікон він попросив забути.
Цитуємо:
«Ми маємо припинити регулювати температуру в оселях шляхом відкриття вікон, маємо підготуватись “по дорослому” до наступного опалювального сезону, у тому числі, проводячи певні заходи побутової підготовки з вікнами, дверями, дахами, під’їздами і іншим», – додав Чернишов.
Опалювальний сезон розпочнеться вчасно, тарифи не зростатимуть, вони будуть стабільними.
27,06,2022
Головне фото ілюстративне з вільних джерел.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся