У мене молода свекруха, Марина Петрівна, їй всього 40 років. Вона рано вийшла заміж і вже в 18 років стала мамою, нapoдивcя мій чоловік Рома, а через рік його брат Артем. У неї з чоловіком була величезна любов, вони чекали, коли вона закінчить школу, а він прийде з армії. За словами Роми, у них була дуже щаслива сім’я. Марина Петрівна відразу після школи закінчила курси бухгалтерів і починала свою кар’єру в маленькому магазинчику, потім заочно навчалася, тепер вона головний бухгалтер в якийсь фірмі.
Коли Ромі було десять років, батько poзбивcя на машині, потрапив у cтрaшну aвapiю. Тому далі Марина Петрівна піднімала хлопчаків сама. Вчила їх бути самостійними і прямим текстом говорила, що як тільки вони закінчують школу, вона припиняє про них піклуватися.
Поки її сини вчилися в школі, вона подбала про репетиторів, щоб в інститут поступили на бюджет, навчання ж вона оплачувати не буде, тому синам відразу потрібно було вибрати професію, до якої лежить душа.
І ось ми з Ромою одружилися. Ми обидва студенти. Марина Петрівна оплатила частину витрат на святкування, подарувала нам весільну подорож і сказала: «Щасливої дороги, тепер самі». І зникла з нашого життя. Іноді дзвонить, запитає: «Як справи?», – і все.
Молодший брат Роми живе поки з мамою, але коли вступив до інституту, мама теж його фінансування припинила. «Дорослого чоловіка я утримувати не буду».
У нас народилася дочка, а у Марини Петрівни внучка. Свекруха привітала, привезла величезний подарунок, який складався з підгузків, пелюшок і інших засобів гігієни. Всіх поцілувала і зникла.
У неї бурхливе особисте життя. Вона по вихідних катається на велосипеді, бере участь в походах і змаганнях. Взимку – лижі і ще багато різних занять. У неї навіть любов закрутилась. Ми її просимо з онукою посидіти, а вона: «Самі справляйтеся». Ми просимо грошей, щоб за оренду квартири заплатити, а вона: «Самі справляйтеся, я якось без допомоги бабусь дітей виростила і ви зможете».
Що це за така байдужість? Коли Рома був один йому своїх грошей вистачало, а тепер нас троє, а свекруха допомогти не хоче. Мої батьки вже на пенсії, я молодша дитина в родині, грошей їм самим не вистачає. Буває овочів і фруктів з дачі підкинуть. А тут у Марини Петрівни особисте життя процвітає.
А недавно вона нам заявила: «Якщо мені знадобиться дитина, то я вийду заміж і нapoджу собі. А ви якось самі ».
Звичайно, іноді вона робить нам подарунки, але цього мало. І коли я зaxвopiла, вона з онукою сиділа, а чоловік за мною доглядав. Але як тільки мені стало краще, помахала ручкою: «Тепер самі».
Ось така у мене свекруха, від неї ну ніякого толку.
