fbpx

У мене минулого тижня видався тиждень відпустки, я вирішила провести його на дачі. Чоловік обіцяв приїжджати до мене в міру можливостей. Два дні пройшли нормально, а на третій на мене чекав сюрприз від якого я й досі не можу відійти

Ми з чоловіком давно доглядали дачу, але останній час ціни на них якось зовсім неадекватно зросли. На такі гроші будинок можна купити або там зовсім все сумно – маленька площа і бур’ян по шию. Відповідний варіант шукали довго, але тільки засмучувалися. Навіть уже плюнули на цю справу.

У тата є рідна сестра, моя тітка. Я з нею особливо ніколи не спілкувалася, тато теж тільки на якісь свята з нею зідзвонювався. Характер у жінки такий, що довго з нею спілкуватися просто неможливо, сцену може влаштувати на рівному місці.

У бабусі був ювілей, зібралася вся рідня, тітка теж там була, зрозуміло. Щось зайшла розмова про дачі, урожай, підживлення та інше. Я сказала, що ми вже скільки часу не можемо знайти нормальну дачу. То ціни завищені, то ділянка така, що туди вкладати одразу треба купу грошей.

Тітка тоді сама завела розмову, що ось, у неї є дача, але вона вже туди не їздить, бо втомилася і набридло. Дача їй від чоловіка дісталася, він був городником, а тітка вже такої тяги не має. Поскаржилася, що дачею вона майже не користується, зате завжди на щось треба здавати гроші, дуже активні товариші по сусідству, все щось покращують, щось роблять.

Тітка давно думала її продати, але щось все ніяк не збереться. Це треба з’їздити, зробити фотографії, написати оголошення, потім ще з покупцями спілкуватися, їздити показувати, а ще не факт, що куплять. Загалом, ідея поки що так і залишалася ідеєю, а тут ми так вдало підвернулися.

Я зацікавилася цією пропозицією. З оповідань тітки виходить, що ділянка пристойна за розміром, на ній цегляний будиночок стоїть, у ньому електрика, вода є. І знаходиться не надто далеко, тим більше ми на машині. Домовилися за тиждень з’їздити подивитися, що там і як.

Дача нам дуже сподобалася, нічого не скажеш. Будиночок міцний, добротний, хоч і вимагав косметичного ремонту, але у відмінному стані. На ділянці три яблуні, сливи, всі плодоносять, кущі смородини, ще щось висаджено, навіть теплиця в нормальному стані збереглася, трохи поновити і можна скористатися.

Змовилися ми з тіткою у ціні, уклали договір, усе переоформили. Справа була у квітні. Усі травневі ми провели на дачі, наводили лад, щось по дрібниці ремонтували. Посадки на цей рік ми не планували, хотілося просто ділянку впорядкувати. Потім на роботі був аврал, і ми близько місяця не їздили.

Коли приїхали, я не могла позбутися відчуття, що на ділянці та в будинку хтось був. Я не запам’ятовувала спеціально, де що стояло, лежало і висіло, але здається, що все переставлено-перекладено, і все. Але нічого не пропало та й не було там нічого цінного.

Цього року сливи вродили, а я взагалі люблю всякі фрукти-ягоди. Собі вже придумала, як компоти варитиму, варення. Думаю, хай ще тиждень дозріють, у самий сік увійдуть, а там приїдемо і зберемо. А за тиждень приїжджаємо – нам уже хтось допоміг, обірвав сливу. Прикро було дуже.

Паркан у нас, звичайно, є, але його перелізти за бажання не проблема. Грішили на сусідських хлопців. Я слабо могла уявити, що дорослі поважні сусіди за нашою сливою полюватимуть. У них свої такі самі стоять. З сусідами ми поки що не встигли добре познайомитися.

Але я вирішила дізнатися, може, вони бачили, хто в нас на ділянці був. Одні сусіди нічого не бачили, самі їздять рідко, а інша сусідка сказала, що господиня приїжджала та й потрясла сливу. Я пояснила, що ми господарі ділянки, а вона каже – ні, там інша жінка у віці була. За описом вийшло, що ця тітка приїжджала.

Я здивувалася, зателефонувала тітці, пояснила ситуацію, але вона божилася, що нічого такого не було, а сусідці здалось просто. Дивно це все було, звичайно, неприємно, але що зробиш?

У мене минулого тижня видався тиждень відпустки, я вирішила провести його на дачі. Чоловік обіцяв приїжджати до мене в міру можливостей. Два дні пройшли нормально, а на третій на мене чекав сюрприз.

Я вранці спала в будинку, двері зачинені на ключ зовні, чоловік зачинив, коли їхав. Чую, двері відчиняються, там замок голосно клацає. Думала, чоловік повернувся, щось забув. Але в хату зайшла тітка, по-господарськи так озирнулася, плюхнула сумку. Я в кімнаті в дверях стою і не можу зрозуміти, що відбувається, якийсь ступор напав спросоння.

Тітка ж переодягнулась швидко і пішла на ділянку. Почала у мішки яблука збирати. Мене це так обурило. Я вийшла, привіталася, дивлюся на її реакцію. Вона зніяковіла, але дуже швидко прийшла до тями, продовжила збирати яблука, як ні в чому не бувало.

Мене це дуже вразило, звичайно. Це наша ділянка, ми гроші віддали за неї, чому вона тут господарює? Вона мені у відповідь – тобі шкода? Виявилося, що сливи теж вона обібрала. Каже, висять нам непотрібні, чого добру пропадати. Їздила вона сюди частенько, ключі в неї були, ми ж замки не міняли ні від хвіртці, ні від дверей.

Я її попросила піти, бо одна справа, якби вона попросила дозволу і приїхала за тією ж сливою, а інша, коли вона сюди хазяйкою їздить нишком. Того ж вечора чоловік приїхав замки замінив.

Так тітка ще здогадалася моєму батькові зателефонувати і сказати, що дачу забере собі раз я не вмію ділитись плодами її праці. Мовляв, вона не думала, що ми будемо аж такими жмикрутами і сьогодні ж іде до нотаріуса, аби відмінити продаж, раз ми так себе поводимо.

Я спочатку аж розплакалась, але чоловік голосно засміявся. Сказав, що всі терміни давно спливли і єдине що може отримати тітонька: сливи і яблука, які тоді зібрала.

Поки не знаю, як усе скінчиться. Добре що не вкладались ми в ту ділянку надто. Але сама логіка цієї людини дуже дивує. Ви таких зустрічали, чи це мені лиш так пощастило?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page