Мені було не зрозуміло, чому свекруха так прискіпливо ставиться до нашої квартири. Так, однокімнатна, так в старому будинку, але й ми не якісь олігархи і купили квартиру ще мої батьки нам, тато хвалився, що тепер за такі гроші не купиш одне колесо від машини.
Він казав, що одна квартира тому, хто перший заміж вискочить, а інша вже буде пізніше, поки батьки не вийдуть на пенсію та не переїдуть в село.
Звичайно, що я виходила заміж за Максима не через квартиру, ми любили один одного і поспішили одружитися.
Свекруха приходила рідко, але ввесь час жалілася, що кухня мала і нема, де гостям і розвернутися. Тоді ресторанів як таких і не дуже було, тому всі вагомі святкування були в квартирах.
– Я до вас на Новий рік не прийду, тут нема де побути, – казала вона нам в перший рік нашого сімейного життя.
Ми тільки усміхалися, бо для нас місця було повно.
Але далі я зрозуміла, що чекаю дитину і свекруха все частіше, і частіше говорила про те, що місця взагалі нема, а як дитина з’явиться, то де буде бігати, бо як ще колиску, і коляску поставити, то кроку ніде ступити.
Ми з Максимом знову ж не переживали. Приходи свекрухи мене не те, щоб бентежили, я не дуже й дослухалася до її слів чи порад, знала своє.
Аж ось вона прямим текстом заявила синові:
– Ви натяків не розумієте, тому кажу прямо: продаєте ви свою квартиру, а я свою і купуємо велику, і простору в новобудові.
Мені зовсім не хотілося жити зі свекрухою під одним дахом і вислуховувати, що та як я роблю. Але на мій подив, Максим запалився цією ідеєю.
– А що? Мама з дитиною поможе, за комунальні менше треба буде платити, бо мама теж даватиме частину грошей. З усіх боків плюси. Залишилося лише твого тата переконати.
Він був таким щасливим, що я й не знала, як мені викрутитися з цієї ситуації. Звичайно, що тато не дозволить продати квартиру. Тим більше, що сестра моя радо захоче в ній потіснитися.
Я вирішила порадитися з мамою, а вона й каже.
– У мене є план, запрошуй до нас свекруху на обід недільний.
Я погодилася і з нетерпінням чекала, що ж мама таке придумає.
– Чула я, свахо, що ви хочете квартиру продати та з дітьми жити, – почала вона.
– Так, а хто, як не я? У вас ще донька є, а у мене син один, йому треба помагати.
– Ви знаєте, ми вирішили, що це чудова ідея, але нам треба купити будинок в передмісті, – каже далі мама.
– На будинок не вистачить грошей.
– Це якщо дві квартири продати, то не вистачить, але якщо три, то цілком.
– Ви про що?
– А про те, що я більше в село їхати не хочу, там зручностей нема і не буде, бо чоловік тягне з ремонтом вже роки. А так продамо три квартири і будемо мати великий будинок на три родини. Наш вклад буде більшим, тому я думаю, що прибирати будинок будете ви, а я буду готувати.
– Чого це прибирати я?, – обурилася свекруха. – Мені руки не можна мочити, у мене алергія на миючі засоби.
– Добре, їду будете готувати ви, а я буду прибирати. Але продукти купуєте ви, ви ж з роботи їхатимете і заразом купите.
– Чого це я?, – знову за своє свекруха. – У вас машина є, свекор теж працює, то хай і купує.
– Чекайте, свахо, – каже тато, – я й так напрацював на дві квартири, то я щу буду додатково вам помагати? Не хочете ви, то хай ваш син купує продукти, хоч якась допомога.
– Слухайте, я проти того аби жити з вами за містом. Я люблю місто, люблю свою роботу і буду жити з дітьми одна, – вперто гнула своє свекруха.
– Тобто, ви будете купувати продукти, готувати їсти і прибирати, як будете жити всі разом?, – спитала знову мама і глянула на мене, підморгнувши.
– Чого це? Ваша донька має чоловіка і дитину, то хай за ними й прибирає і хай їм і готує, а я як щось дзьобну то скільки там того. Та й бруду я не робитиму, бо мене більше не буде вдома, ніж буду.
– То ви хочете аби я і дитину няньчила і вас обслуговувала?, – уточнила я.
– Чого ти такі слова голосні кажеш? Я дам більше частину грошей на квартиру, то не заслужу у вас ніякої подяки?
– От і приплили, – загомоніли вже мої, – ми теж хочемо віддяки і заміський будинок.
– Ні, я хочу квартиру і віддяку, – наполягала на своєму свекруха.
Максим дивився на все це і не знав, кого обрати. Йому точно не хотілося жити з моїми батьками під одним дахом, тому він не витримав і сказав:
– Ми нічого не будемо продавати і нікуди не переїдемо, як нам треба буде більшу квартиру, то самі заробимо. Мамо, не дивися на мене так.
Ось так я дала чоловікові зробити правильні висновки. Подякувала мамі і татові, свекруха перестала приходити, мовляв, буду лишень з дитиною на вулиці гуляти, але й цього не робить, хоч Вірочка вже величенька. Зате моя мама після роботи біжить до мене і з рук онучку не спускає, і кашку приготує, і в хованки пограється. Головне ж бажання, а можливості знайдуться. Хіба ні?
Автор Ксеня Ропота
