fbpx

У моїй родині усіх жінок старшого віку онуки називають “бабусями”, “бабунями”, Син маму мою узагалі змалку “бусьою” кличе.. Усе це звучить з повагою, любов’ю і трепетом, чи не так? Мене ж онучок мій змалку теж “бабусею” називав, але коли я прийшла до них востаннє то почула таке, що дар мови втратила

Мій син не перший рік у шлюбі. Маю я й онука якому нині 5 років. Онучок мій не може ходити в садок через надто слабке здоров’я, тож невістка засіла у затяжному декреті. Якби не моя фінансова підтримка, жилося б їм взагалі тяжко.

Це виключно моя ініціатива – самі діти нічого не просять. Але за допомогу дякують, адже ці гроші справді рятують родину.

Відносини між мною і невісткою добрими не назвеш. Начебто ніколи разом не жили, не мали непорозумінь, але так близькими і не стали. Тим більше, я особливо до молодої родини не втручаюсь, частими візитами не дратую. Якщо раптом хочу до онука заскочити, то всіх попереджаю заздалегідь.

Невістка завжди незадоволена, коли бачить мене на порозі їхнього дому. Мало того, вона завжди намагається уникнути зустрічі та знаходить інколи смішні відмазки. Деколи це виглядає так безглуздо, що мені й смішно стає, до гіркоти. Син нічого дивного в поведінці дружини не помічає і просить мене не загострювати.

Останнім часом ще й онук почав дивно мене називати. У моїй родині усіх жінок старшого віку онуки називають “бабусями”, “бабунями”, Син маму мою узагалі змалку “бусьою” кличе. Усе це звучить з повагою, любов’ю і трепетом, чи не так? Мене ж онучок мій змалку теж “бабусею” називав, але коли я прийшла до них востаннє то почула таке, що дар мови втратила.

Заходжу я у квартиру а він із кімнати радісно викрикує:

— О! Баба. Пішли гратись.

Я була прикро вражена, поглянула на невістку, на сина, чекала коли вони малого виправлять, заступляться за мене. Але так того і не дочекалась. вони дивились на нього із блаженними посмішками. Я виправила його і сказала. що я бабуся була і є, але він усе одно продовжував мене називати. як йому хотілось. Тоді я на пряму до сина, мовляв скажи йому щось. а той здивувався і навіть ніби як трішки ображено сказав:

– Мам, ну чого ти починаєш? Він же дитина! Ображатися на онука? Це ж смішно! — каже з усмішкою на обличчі.

Однак це для мене неприйнятно. Я сказала, що не гратимусь із ним доти, доки він не вибачиться за такі свої слова. Але замість того, аби вибачитись малий закотив такий концерт, що чули напевне навіть у квартирах на першому поверсі.

Син із невісткою давай його заспокоювати. Кажуть, що я буду з ним бавитись і що я пожартувала. Дивляться на мене, аби я все підтвердила, але я не мала такого наміру. Я “бабуся” і крапка. Доки він не посне мене знову так називати я не буду з ним бавитись.

Зрештою я пішла додому так і не ступивши кроку далі порогу. невістка і син попросили мене піти і повернутись тоді, коли я матиму настрій. адже не хотіли, аби через мене їхній синочок був у такому стані.

Минув місяць. Я так і не ходила до сина ще жодного разу, хоча і скучилась дуже. Тримаюсь уже із останніх сил. Син телефонував кілька разів казав що моя поведінка неприйнятна і я не права.

Але нічого, я ще трішки почекаю, хай будуть 15 числа і прийде день, коли я їм гроші виділяла із зарплати на сплату оренди квартири двокімнатної. думаю. я знову стану бабусею. якщо натякну, що через поведінку онука не маю наміру більше допомагати їм.

А ви б як вчинили на моєму місці? Для онуків ви хто? Баба?

11,03,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page