Денис усі вихідні витратив на те, щоб закупитись продуктами.
Поїхав спеціально на оптовий ринок, там ціни дешевші. Щоправда, довелося спочатку вистояти у черзі, а потім у пробках. Так пройшла субота, а в неділю з самого ранку на ярмарок сільський мусив їхати, аби купити м’яса на птиці.
І як же здивувався Денис, коли вдома побачив майже порожній холодильник. Він знав, що продуктів повинно вистачити хоча б на тиждень два.
— У нас були гості або я чогось не знаю? – запитав чоловік у дружини.
— Просто мама приходила. Ти ж знаєш, що їй важко по магазинах робити покупки.
— Як чудово жити з тещею в одному під’їзді. Особливо для тещі. І ходити нікуди не треба, просто спустилася на поверх і все.
Він теж піднявся на поверх і вигріб із холодильника тещі частину продуктів, хоча дещо все ж залишив. Удома був розбір польотів. Дружина аж захрипла доводячи що вони “повинні”.
— Повинен я лиш душу Богу, дорогенька. Могла б попросити, я б для мами дещо придбав. А так просто вигрузити всі продукти одній жінці? Вона не лежача і може спуститись ліфтом, до магазину рукою подати. А ні, хай мене попросить. Я не для себе і не для тебе все те закуповую. У нас з тобою діти є і буде ще одне. Я зобов’язаний годувати тебе, дітей, але не твою маму. Значить на підробіток бігати сили є, а от у магазин з ходити так уже й не може?
Поки з Денисом ні дружина ні теща не розмовляють, але чоловік все одно помітив, що продуктів значно поменшало. І що його робити? Скибки хліба рахувати, чи м’ясо переважувати?
Головна картинка – pexels.
