fbpx
Історії з життя
У нас в компанії є хлопець, його звати Ярослав. Так ось його ніхто не любить, точніше він всім не подобається, тому що ніколи не ходить в їдальню, завжди приносить їжу з собою, коли всі скидаються на день народження, він, звичайно, скидається, але неохоче, і багатьох це не влаштовує

Я завжди говорю, що робота займає у нас дуже багато часу, і ті люди, з якими ми працюємо часто стають нам не тільки колегами, але і друзями, а все тому, що у нас просто немає часу відвідувати що-небудь і шукати друзів поза роботою.

Хоча у мене є люди, з якими я ніколи не працювала разом, але в основному я або вчилася з ними або вони входили в компанію когось хто зі мною вчився.

У нас в компанії є хлопець, його звати Ярослав (імена змінені), він працює в технічному відділі.

Так ось його ніхто не любить, точніше він всім не подобається, тому що ніколи не ходить в їдальню, завжди приносить їжу з собою, коли всі скидаються на день народження, він, звичайно, скидається, але неохоче, і багатьох це не влаштовує, основний аргумент, що вони всі добре заробляють.

Коли хто-небудь просить позичити гроші (і таке буває, тому що є зовсім молоді хлопці, які просто не знають як розподілити гроші на весь місяць, а прогулюють все за кілька тижнів), завжди відмовляє, якщо хлопці після роботи в п’ятницю кудись йдуть посидіти, він також завжди відмовляється.

Загалом він одинак, який не бере участі в житті колективу, такий висновок зробив мій керівник, коли спілкувалася з керівником того відділу.

Але незважаючи на це хлопець трудится не покладаючи рук, всі завдання які перед ним ставить керівник виконує якісно і в строк, завжди затримується якщо про це просять (весь час оплачують за подвійним тарифом) та виходить у вихідні якщо потрібно.

Періодично бере на себе додаткові обов’язки, це оплачують за допомогою премії, сума непогана, так що є сенс.

Поговоривши з моїм керівником, начальник Ярослава вирішив його не чіпати, оскільки, незважаючи на все це, той хороший і виконавчий співробітник.

Я з Ярославом ніколи не спілкувалася, тільки по робочих моментах, але тут у нас був корпоратив, незважаючи на своє небажання брати участь «у житті колективу», він відвідував майже всі корпоративи.

Так ось на одному з корпоративів, так як я не п’ю від слова зовсім, через годину мені стало нудно, тому що мої колеги веселилися під градусом, ми з Ярославом розговорилися, він між іншим теж не п’є.

В процесі розмови з’ясувалося, що у нього двоє дітей, виховує їх один. Зараз відкладає гроші на квартиру, зараз житло орендує.

Діти у нього досить маленькі, тому я запитала, хто за ними доглядає поки він працює?

Тому що як я говорила раніше він часто затримується на роботі, бере додаткову роботу і працює у вихідні. Він сказав, що йому доводиться наймати няню.

Загалом, з розмови я зрозуміла, що він не просто так працює з таким натхненням, і не особливо горить бажанням здавати гроші на подарунки колегам не тому що він якийсь скнара, а тому що йому потрібно піднімати дітей, і для нього будь-які гроші важливі, навіть якщо для когось сума в 200 гривень здається незначною.

Ярослав виявився дуже цікавим співрозмовником, і тепер ми часто говоримо в обідню перерву, тому що я також як і він беру їжу з собою.

Так що якщо у вас є в колективі такі люди, не варто судити їх, ви ж не знаєте що відбувається в їхньому житті.

Всім гарного настрою!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook