Собака дуже великий. Чи дуже кудлатий. Коли бабуся перестає сутулиться, вони стають однакові на зріст.
Собаку звати Адольф.
Так її кличе бабуся і це знають всі.
Як звуть бабусю не знає ніхто, навіть Адольф.
Бабуся цю собаку вигулює. Вона так думає.
Мало того, вона в цьому абсолютно впевнена.
Під час спільних променадів, бабуся мріє, що волочачись за повідцем, вона повністю контролює собаку. Собака, в цей же час, зовсім не розуміє, що саме заважає йому йти швидше, від цього нервує і облизується на перехожих. Перехожі починають гикати, заїкатися.
Найстрашніше зустрітися з цим дуетом в ліфті. Спочатку заходить собака, потім, через кілька хвилин, немов альпініст, якого не кинули в горах, по повідцю підтягується бабуся.
Поверх вибирає псина. Завжди різний. Бабуся чекає в яку кнопку вона ткне носом і вже від її вибору планує спуск чи підйом на свій майданчик.
Якщо собаці нудно, вона встає на задні лапи, передні кладе вам на плечі і пильно дивиться в очі. Це натяк, що в ліфті тісно, душно, і вам краще вийти раніше і скористатися сходами.
Собаку це трохи розважає і заспокоює.
На вулиці Адольф займається тим, що мітить задні колеса припаркованих біля будинку автомобілів.
– Добре що не на наші, – думають сусіди.
– Тільки на мою, – точно знаю я.
Я не засмучуюсь, а дільничний стверджує, що це до удачі.
Дільничому я вірю.
Коли собака хоче когось понюхати, він, голосно гавкаючи, біжить до жаданого об’єкту і нюхає його. Бабуся в цей час нагадує водного лижника, що мчиться за катером.
Вона підлітає через кілька секунд і пояснює, що собака тільки понюхає і боятися вже пізно.
Якщо псу привиділася кішка, він робить ривок в те місце, куди йому привиділося. Бабуся в польоті наздоганяє вихованця і вони разом задовольняють свою цікавість.
На питання, як же бабуся годує таку собаку, вона махає рукою і каже, що з цим проблем немає.
Собачка невибаглива і їсть все що покладуть.
– Все, що собі покладу, вона все і з’їсть, – хвалиться бабуся, – неперебірлива дуже.
Автор: Сергій Дeдiнский.
Фото ілюстративне.
