У нас з чоловіком ахова ситуація! Я розумію, що бувають негаразди і серйозніші, але своє так би мовити більше вражає. Я у чоловіка друга дружина. З першою він в розлученні вже кілька років. Але колишня все ніяк не вгамується. Хоче віддати нам своїх дітей.
Від попереднього шлюбу у чоловіка росте дві доньки. Оплату аліментів він жодного разу не затримав. Його колишня дружина ходить на роботу, в той час за дочками дивиться або бабуся, (мати дружини), або сусідка. Ми часто беремо дівчаток до себе в суботу або неділю і іноді навіть на свята. Наш син і його дочки прекрасно ладнають між собою. І поки я в декреті, мені не складно провести кілька днів в тиждень з трьома дітьми.
Але, ось, що зараз відбувається. Колишній дружині запропонували вигідну роботу за кордоном. Зарплатня більш ніж пристойна, вона жінка талановита, на менше просто не погодилась би. Так от. Гроші хороші, але це якщо не жити там з двома дітьми. Тут у неї є помічники і є з ким залишити доньок, там вона просто не потягне сама з двома дітьми. Так ось, вона пропонує змінити місце проживання доньок і готова навіть аліменти платити. Каже, що це на рік, максимум два, доки вона там “не пустить коріння” і не буде готова забрати дітей.
Уявляєте собі таке! Вона ще й до совісті чоловікової апелює, мовляв вона уже і так, п’ять років з ними була день у день, мовляв це і його діти також.
Я звичайно все розумію і намагаюся проявляти любов до діток чоловіка. Але цілодобово няньчитися з ними я вже ніяк не маю наміру. І, попри все, не можу зрозуміти її як матір. Як можна чекати від колишнього, що твоїми дітьми займатиметься його дружина, а не ти сама?
Уже цілком серйозно почала говорити чоловіку, що в разі його згоди піду. Бачу, що йому не просто, але й на вихавання чужих дітей укладаючи шлюб я згоди не давала. Чому я повинна на це погоджуватись?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
