Даша дуже любила дині. Не тому, що вони були солодкі і соковиті. Таких фруктів багато. Мабуть тому, що дині рідше вдавалося купувати: тільки в кінці літа, коли в їх маленьке містечко привозили фрукти з південних районів, в сезон дозрівання.
Дівчинка з нетерпінням чекала на дині з самого початку літа. І хоча у їх сім’ї був невеличкий город і садок біля будинку, де встигла смородина і яблука, але дині не змогли б дозріти в холодне і коротке літо.
Коли мама, нарешті, купила довгоочікувану диню, Даша раділа і танцювала на кухні. Мама сказала, що диню можна буде спробувати після обіду. Даша все дивилася на неї і нюхала, прилипаючи щокою до яскраво-жовтого бочку і ніжно гладячи шорстку шкірку.
– Мамочко, вона тепла, як сонечко! А кругла, як колобок!
– Правильно. Мабуть, і солодка. Тато у відрядженні. Нам з тобою така велика диня дістанеться. Не впораємося, напевно.
– З’їмо, з’їмо! Я все з’їм! Я одна все з’їм! – приказувала захоплено Даша і пританцьовувала близько тарілки з динею.
Мама уважно подивилася на дочку і задумалась. А потім сказала:
– У нас за стінкою баба Галя живе. У неї така маленька пенсія. Вона економить навіть на хлібі і молоці. Диня дорога. Давай, почастуємо стареньку? Ось вона зрадіє! Ось здивується, що сама Дашенька її пригощає.
Дівчинка перестала танцювати і з подивом подивилася на матір. Її настрій вмить став серйозним, очі округлилися. А мати продовжувала:
– Коли баба Галя була такою як ти, маленькою симпатичною дівчинкою, вона не їла ні диню, ні кавуна, ні цукерок. Тому що жила в глухому селі, у них була велика сім’я, багато дітей, а грошиків ледь вистачало на кашу. Тільки ось корівка їх і виручала. Корівка. Якби не Корівка, то могло б і не бути дітлахів. То що, почастуємо бабу Галю? Два шматочки лише віддамо. Їй буде приємно дуже.
Даша згідно кивнула. А мама продовжувала:
– Ще поверхом нижче живе Ігорко, якому лише три рочки. Він росте без тата. Одна мама його виховує. Треба б і Ігорчикові віднести шматочок.
– Один шматочок? – запитала Даша.
– Один незручно. Мамі його теж захочеться. Давай і мамі, щоб вони разом їли і раділи разом. Гаразд?
Даша знову кивнула. Вона уважно дивилася на маму.
– Ну, ось, – сказала мама. – А ще кого ти сама хочеш пригостити?
Даша на мить задумалась і потім відповіла:
– Подружку мою, Риту. Вона в сусідньому під’їзді живе. Їй шматочок. Ні, два.
– Розумниця ти моя, – мама погладила дівчинку по голові. – Ну, тоді пішли гостинці роздавати. Будемо людей радувати.
Мама одягла Даші красивий фартух, дала красивий піднос, на який поклала шматки нарізаної дині.
– Ми зараз рознесемо гостинці, а потім і самі бенкетувати з тобою сядемо.
Даша кивнула.
Сусіди були не просто здивовані, а зворушені до сліз, коли відкриваючи двері бачили маленьку Дашу в фартусі з підносом з шматочками ароматної дині.
– Це вам частування! – голосно рапортувала дівчинка. І потім додавала: – Щоб раділи!
Всі дякували Даші, підморгували її мамі, приймаючи свою частку частування, а баба Галя чомусь витирала сльози.
Диня була дуже смачною. Даша, сидячи вдома за столом, наминали за обидві щоки ніжну жовтувату м’якоть, і сік стікав по підборіддю прямо на стіл. Мама посміхалася.
– Ну, наїлася, доню?
– Дуже! Дивись, ще два шматочки залишилося! – сказала дівчинка.
– Це нам на завтра. Бачиш, як добре. Стільки людей пригостили, і ще залишилося на разок поласувати.
А назавтра було ось що. Почалися дзвінки в двері. Даша тільки встигала бігати в передпокій і відкривати сусідам.
Баба Галя принесла тарілку гарячих ватрушок. Мама Ігорчика вручила Даші тарілку з гіркою млинців, перемащених медом. Вийшов млинцевий торт. А після обіду Даша з мамою були запрошені в гості до подружки Рити на чаювання з шоколадними цукерками! Подружки пили чай, а потім гралися.
Коли ввечері Даша укладалася спати, а мама їй збиралася читати її улюблені казки, дівчинка раптом сказала:
– Мам, сьогодні вийшов у нас з тобою день, як казка. Стільки частувань, стільки радості у нас було!
– Правильно. А хто зробив цю казку? Хіба не ми з тобою самі? – посміхаючись, запитала мама, – Ну а з чого все почалося?
– Зі шматочка дині, – тихо промовила Даша.
– Правильно, доню. Всього ж шматочок дині. А скільки всім щастя,- прошепотіла мама, – Спи.
Фото – ілюстративне(pexels).
