Я все життя в’яжу. Ще з дитинства, як навчила мене бабуся так і плету. Вмію і гачком і на спицях, маю навіть машинку в’язальну, але користуюсь нею рідко, все ж машина не замінить відчуття спиць у руках.
Синові поки він був маленький, також сама в’язала майже всі речі. Він навіть в інституті ходив у зв’язаній мною шапці і светрі.
Так уже склалось роками, що на знайомі замовляють мені те, щ потрібно їм. В’яжу перев’язую, творю з радістю.
З початком усього цього до нашого села приїхало багато лдей з тих областей, де жити в мирі і спокої уже немає можливості. Допомагаємо людям як можемо. У мене в серванті вже й посуду не залишилось, все роздала. стояло десятиріччями, лиш пил збирало, а люди зараз користуються з вдячністю.
У нас закинутий колись будинок поруч родина молода придбала. Виявилось, що вони переїхали в село зі столиці, адже так порадили жінці лікaрі. У неї щось із диханням. Я одразу помітила що жінка при надіїї.
Носила їм кілька разів продукти і що на городі вродило, але щоразу поверталась з усім, що понесла назад:
— Дякую, – говорила моя нова сусідка з чималим животиком, – У нас все є. Людям потрібніше. Ми тут із власної волі і маємо усе, аби жити без сторонньої допомоги.
Ото і вся мова. То я й не носила більше.
Ремонт вони зробили за літо і паркан новий поставили, магазинчик невеличкий відкрили, по всьому видно, що люди хазяйновиті і не бідні.
А я як подумала, що скоро ж осінь. а в них дитяточко з’явиться, так одразу гачок у руки. Нав’язала і костюмчиків і пледиків і шапочок для малечі. Зараз скільки схем в інтернеті, що просто диво.
— У нас є дитячі речі. – сказала моя сусідка коли я принесла “придане” в подарунок. – Дякую, але ми вже все придбали, а це буде потрібно тим хто ледь кінці з кінцями зводить.
Пакет із “приданим” мені сусідка повернула.
Мені було дуже прикро. Сусід мій новий щось говорив про те, що його дружина має алeргію тому і раціон у них особливий і речі купують самі, адже його дружина не може дихати, якщо щось не те поруч.
І ніби й правильно все і розумію я у чому причина, а мені прикро. Подруга вже й продала ті речі а я досі заспокоїтись не можу чомусь.
Лідія Р.
01,09,2022
