П’ятнадцять років тому я працювала з однією цікавою жінкою передпенсійного віку, її звали Ніна Федорівна. Приємна в спілкуванні, розсудлива. Як колега вище всяких похвал, що на даний час рідкість. Але був у неї пунктик – ненaвидiла вона свою невістку Таню, дружину єдиного сина Олега. І дуpна, і стрaшна, господиня погана, а дітей виховувати взагалі не вміє
Ніна Федорівна так переконливо розповідала, що я б повірила, якби не дружила з цією Танею і не бачила на власні очі її побут і сім’ю.
Тоді у багатьох дохід був невеликий, у Тані з Олегом так само: він охоронець працював добу через три, вона – бібліотекар, на зарплату не розгуляєшся.
Але діти, дві дівчинки, завжди доглянуті, в красивих сукнях. Таня сама недоїсть, а дочкам все найкраще купить.
Город величезний вони тримали, овочі вирощували. Ну як вирощували? Таня після роботи дочок з садку забере – і на город. Поле, розпушує, поливає. Олег теж іноді заходив, допомагав навесні землю перекопувати. Ну а далі Таня вже сама. Город – це ж жіноча справа.
Але Таня не ображалася, навіть не думала про це. Навпаки, чоловіка любила, захоплювалася ним і старалася догодити.
Вдома завжди чистота, підлоги щовечора мила. В обідню перерву за продуктами бігала по навколишніх магазинах, встигала їх додому віднести, а вранці готувала на весь день свіжу їжу. Як вона все встигала, незрозуміло.
Але було і ще дещо: в суботу-неділю їздили вони до Ніни Федорівни допомагати. Олег в свої вихідні до матері один не їздив.
Не знаю, як Ніна Федорівна їх переконала, що немiчна і хвoра. На роботі вона сама могла шафу пересунути і взагалі показувала неабиякі результати фізичної підготовки. А вдома звалила все господарство на Таню і тільки роздавала вказівки.
Ось приїдуть вони, Таня відразу на город йде працювати, а Олега матуся перед телевізором укладає. томився ж синочок за робочий тиждень, відпочивай, маленький.
Таня зігнута на сонці кілька годин провозиться, що аж тиск скаче до серйозних позначок, а Ніна Федорівна лише відмахується і твердить, що Таня вигадує.
Мені навіть здавалося, що вона спеціально город величезний тримає, щоб максимально ускладнити Тані життя. Стільки картоплі і огірків і десятьом не з’їсти, не те що одній Ніні.
Я намагалася Ніну Федорівну присоромити, а вона тільки сміялася і говорила, що від Таньки не відвалиться, а головна мрія в її житті – Олега розлучити, не пара йому моя подруга. І говорила вона це своєму сину у кожному зручному випадку.
В глибині душі я була згодна: Тані інший чоловік потрібен. Господарський, сильний, захисник і опора, а не цей хлюстуватий ледар Олег.
Потім я на іншу роботу пішла і з Ніною Федорівною перестала спілкуватися, а з Танею дружила, як і раніше.
І недавно все сталося так, як Ніна Федорівна мріяла. Зустрів Олег дівчину і пішов від Тані. Сказав, що жив з нею тільки через дочок, а тепер вони виросли, і він не хоче більше приховувати своїх почуттів. Зустрів, справжнє кохання.
Та й пішов, але не по-людськи: почав майно відбирати. Машину, за Танин кредит куплену, на матір заздалегідь записав. Квартира, яку купили вони десять років тому, половина теж Ніні Федорівні належить, не дивлячись на те, що є дочки. Гроші, які з ініціативи Олега відкладали на весілля дівчаткам, теж лежали на рахунку моєї колишньої колеги. До розлучення готувався заздалегідь.
Таня постійно поривалася залишити все йому і поїхати до батьків, та ми не дали. Друзі допомогли квартиру відстояти в обмін на машину і гроші.
Не скажу, що у Тані тепер все добре, це ж життя, а не фантастика. Але вже заспокоїлася вона. Квіти садить, декупажем займається. Познайомилася з чоловіком. Як далі у них буде – невідомо.
А недавно зустріла я Ніну Федорівну. Тягне з магазину сумку з продуктами. Вирішила допомогти їй, до будинку провести. Вона зраділа, сумку віддала і дріботіла поруч, на нову невістку скаржилась.
Нова дружина Олега виявилася не пара Тані: Олега швидко на нормальну роботу погнала, а Ніні Федорівні і її хвоpобам дулю показала. Сказала: «Потрібен город, працюй там сама, до мене не лізь!» І в будинку у свекрухи теж відмовилася наймитувати, навіть продукти не купує.
У вихідні по салонах ходить, на масаж і всякі процедури. Відпочиває. Олег теж їздити перестав, без дружини і раніше не бував, а тепер і з дружиною не їздить.
А Ніна Федорівна вже по-справжньому хвoріти почала, важко і в магазин вийти, і навіть суп зварити.
Недобре звичайно, насміхатися, але я не втрималася. Кажу: «Ну що Ніно Федорівно, ви мабуть раді, що позбулися Тані? Та ще й нею зароблені гроші, прихопили». Розлютилася вона, сумку у мене вирвала і ледве-ледве побрела далі одна.
І ось стою, дивлюся їй услід і не знаю – жаліти мені її чи ні.
З одного боку – поплатилася за ставлення до Тані, а з іншого – кожна мати хоче щастя для своєї дитини, але розуміє його по-своєму.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
