На росії у Республіці Тува влада видаватиме сім’ям мобілізованих живих баранів і вугілля. Це доручення керівника Туви Владислава Ховалиги, йдеться на офіційному порталі Республіки Тива.
Це доручення керівника Туви Владислава Ховалиги, йдеться на офіційному порталі Республіки Тива.
“Адміністрації муніципальних районів приступили до виконання доручення глави республіки щодо виділення сім’ям резервістів першочергової допомоги у вигляді живих баранів та відвантаження вугілля”, – сказано в повідомленні.
Ще таким родинам видадуть по 50 кілограмів борошна та по два мішки картоплі, а от капусту видаватимуть “за необхідності”. Перевезення даних товарів відбуватиметься за рахунок місцевих бюджетів.
“Спільними зусиллями влади та активних мешканців рідні та близькі військовослужбовці і вони самі повинні відчути, що не залишаться наодинці з життєвими проблемами”, – заявили в Кизилі.
Станом на 30 вересня вже передали 91 барана, а весь розподіл дрібної рогатої худоби планують завершити до кінця тижня. Точну кількість баранів. Яких мають роздати – не відомо, бо місцева влада не називає загальну кількість мобілізованих чоловіків у республіці Тува.
Фото: pixabay.
10/01/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся