fbpx

У свекрухи ювілей мав бути, ось ми вирішили з чоловіком влаштувати мамі справжнє свято і оплатити його. Готувались з місяць, дуже ретельно і ні на чому не економили. а перед значною подією свекруха занедужала. Прикро звичайно, але що поробиш. А через тиждень ми були вельми здивовані коли побачили фото зі свята на сторінці однієї з родичок

У родині чоловіка обстановка завжди була для мене дивна. Батька не було вже давно, їх з братом виховувала мама, жінка добра і дуже м’яка. А ось сини пішли характером явно не в неї. Уже в дорослому віці брати остаточно через щось там непорозумілись і більше не спілкуються, хоча минуло вже більше десяти років. Навіть на нашому весіллі брата не було, хоча свекруха дуже наполягала.

Мені про причини такого ніхто не розповідав, а я не випитувала, це справа їх сім’ї. Хоча я слабо можу собі уявити причину, через яку між рідними братами можуть бути аж такі відносини.

Свекруха у свій час активно намагалася їх помирити, але потім зрозуміла, що це марно і всі її старання ускладнюють все ще більше, тому вона просто навчилася спілкуватися з кожним окремо. Єдина її умова була – спільні свята. Вона говорила, що хочуть сини того чи ні, але вони є однією сім’єю. Тому на святах вони будуть збиратися за одним столом.

Мені на цих сімейних урочистостях бувало незатишно. Таке відчуття, що одне незручне слово і почнеться буря. Брати настільки демонстративно один одного ігнорували, що виглядало це дикувато навіть якось. Свекруха ж цього ніби не помічала. Або насправді не помічала, бо хотіла бачити картинку ідеальної родини.

Добре, що сім’я у чоловіка велика і за столом зазвичай збирається багато народу, а то взагалі було б дивно. Але якщо не брати до уваги відносини між братами, свята проходили досить весело.

А нещодавно у свекрухи був ювілей. Вона активно готувалась а ми допомагали і фінансово і фізично. А перед самим святом вона занедужала. Сумно, звичайно, але всяке буває. У день народження ми зателефонували, привітали, свекруха сказала, що як одужає, обов’язково покличе нас в гості. На тому і порішили.

Через кілька днів на сторінці у однієї родички чоловік побачив фотографії зі свята. Там була рідня, свекруха, старший брат чоловіка. Він з нею зв’язався, запитав, що й до чого. Виявилося, що фото з недавнього ювілею свекрухи, того, якого нібито не було. Йому ще дорікнули, що він на день народження матері не прийшов.

Чоловік трохи здивувався, передзвонив матері і запитав тільки чому вона його не покликала. Свекруха довго м’ялася, підбирала слова, але потім сказала, що не хотіла на своєму ювілеї не хотіла бачити як брати одне на одного не дивляться навіть  Тому і вирішила, що з нами свято буде трохи пізніше. Логічно було б тоді жодного з синів не кликати, хіба не так?

Я б ці питання з’ясувала, а чоловік просто поклав трубку. Свекруха намагалася передзвонювати, але він заніс її в чорний список. Мені чоловік сказав, щоб я передала його мамі, що раз вона знову обрала старшого сина, то про нього тепер може не згадувати. Більше він на цю тему не розмовляв і припиняв будь-які мої спроби.

Свекруха стала дзвонити мені, коли зрозуміла, що до сина не додзвонитися. Я їй передала слова чоловіка, вона почала мені щось пояснювати, щоб я йому передала, але я відмовилася. Вона цю кашу заварила, нехай сама і розсьорбує, я передавачем працювати не збираюся. Але знаючи характер чоловіка, дуже маленький шанс на те, що він її пробачить.

А мені особисто дуже і дуже не приємно. Я ресторан обирала, разом меню складали, живу музику їздили зі свекрухою по всьому місту слухали і обирали. з тортом теж мороки було, доки знайшли і ошатний і смачний. Я вже не кажу, що ми все свято оплатили, ще й подарунок підготували. А в результаті що отримали?

Можливо мій чоловік таки правий.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото – pexels.

You cannot copy content of this page