fbpx

У цій складній ситуації у мене єдина надія була лиш на свекруху мою. Думала, що коли все розповім вона швидко заспокоїть свого сина і він її послухає таки. Однак розмова обернулась геть не так як я собі думала. Я ще й винна лишилась

У цій складній ситуації у мене єдина надія була лиш на свекруху мою. Думала, що коли все розповім вона швидко заспокоїть свого сина і він її послухає таки. Однак розмова обернулась геть не так як я собі думала. Я ще й винна лишилась.

Мій чоловік Ростислав, має найкращого друга дитинства, про таких кажуть – «два чоботи пари». Друг чоловіка поруч нашої сім’ї відколи я з Ростиком зійшлась. Він і дружбою у нас на весіллі був  і кум він наш і охрестила його доньку. І хоч, ми люди близькі, однак я ніколи до нього не ставилась добре.

Справа в тому, що вони із моїм чоловіком удвох дуже легкі на підйом. У них у головах постійно якісь плани, якісь проекти. Нещодавно вони захотіли організувати бізнес – магазин продуктів.

Читайте також: Я вийшла із кімнати аби чаю подати, зачепилась за килим і мало птахом вільним не полетіла. Напевне, вони подумали, що я вже пішла, бо почали перешіптуватись між собою. Нащо я те все вислухала? А головне, що мені після почутого робити

Творчі вони дуже, обоє працюють в театрі і мало що розуміють про ризики. Але і я у цьому не розуміюся, однак передивилась багато інформації. Не все так просто як вони собі намалювали в головах.

Але вони переконані, що все вийде. Бачте їм потрібний лише тиждень, і вони все розставлять по місцях. Їм важливо лише вміти гроші рахувати. Вони вирішили, що самі навчаться і самі працюватимуть, щоби була стабільність фінансова.

Коли я запитувала про документацію, про те, де вони врешті братимуть товар, чим його підвозити будуть, то вони лиш відмахувались. У них уже була гарна картинка перед очима і усі ці “дрібниці” їх зовсім не цікавили.

І все б нічого, але, навіть не порахувавши, не склавши приблизного бізнес плану. вони надумали брати кредит і чималий.

— Хай будуть фінанси із запасом, – каже мені чоловік, – Тут тільки почати а далі побачимо на що треба буде.

Одна надія в мене залишилася – свекруха, мене завжди підтримувала та розмовляла з сином, щоб він не робив поспішних, необдуманих вчинків. Я до неї подзвонила, описала ситуацію. Я тоді мало вже не плакала, настільки було мені важко бачити оцей дитячий садок.

Але цього разу свекруха прийняла бік сина і сказала, що я йому не даю розвиватися.

— У нього треба лише вірити! – стверджувала свекруха, коли я просила напоумити мого чоловіка, – Може він ще гарно зароблятиме. Адже він ще не спробував! А раптом все вийде! А ти от так одразу і категорично їм пророкуєш скільки усього нехорошого. Підтримала б.

Тепер я остаточно зневірилась і не знаю. як оце все відвернути. Дружина чоловікового приятеля теж не в захваті там справа мало не до розлучення йде. Я оце й собі думаю: а воно мені все це потрібно? Судячи із того скільки вони брати надумали і знаючи його зарплатню, так років десять повертатиме.

І що робити?

15,05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page