Я вийшла із кімнати аби чаю подати, зачепилась за килим і мало птахом вільним не полетіла. Напевне, вони подумали, що я вже пішла, бо почали перешіптуватись між собою. Нащо я те все вислухала? А головне, що мені після почутого робити.
Знайомство зі сватами було дуже хвилюючою подією. Старший син зробив пропозицію своїй дівчині. Даринку я дуже люблю і вважаю її за свою доньку. Дівчина і справді мені до душі і ми з нею швидко спільну мову знайшли. А коли ще й Дмитро мій повідомив, що вони батьками скоро стануть, то щасю моєму меж не було.
Свати прийшли знайомитись в неділю. Я ще й здивувалась. ніби як ми повинні були іти засватати Дашу, але не зачиняти ж двері перед носом. Звісно впустила, що там у холодильнику було, на стіл поставила і сина за тортиком послала.
Ми з чоловіком проживаємо у чотирикімнатній квартирі його батьків, що в самому центрі столиці. Дім у нас старезний, майже усі квартир що поруч тепер під офіси і студії здані, але нам усе подобається і ми нікуди переїжджати не плануємо. Та й чого? Все під рукою, все поруч.
Син торт приніс, а я пішла з кімнати, де ми зі сватами сиділи, його до столу подати, чоловік за мною пішов на поміч. Я в коридорі за килим зачепилась. тому й почула гарно, як свати між собою перешіптуватись почали:
— Гарна квартира і місце хороше, шкода продавати доведеться. – чую. як сват каже.
— Що ж гарного? Ні ремонту, ні меблів нормальних. Краще б здали та жили по-людськи. Ну нічого, – каже сваха тихцем, – Я думаю. як продадуть цю, то зможуть три придбати і дітям і їм вистачить.
Я від здивування в землю вросла. А хто що має на продаж пускати? Чого?
Уже коли я торт подала то завела мову про те що молоді надумали квартиру орендувати і що нажаль, ми із житлом власним їм допомогти не зможемо, тож тільки самі.
Тиждень минув і я не знаю чи варто про почуте казати своєму чоловіку. Справа в тому, що й син почав говорити про те, що квартиру винаймати дорого і краще б було мати свою, хай і не велику. кілька разів уже чула, що наші “хороми” нікому і не треба вже.
І як тепер бути? Поговорити з чоловіком і сином? А що якщо це зіпсує стосунки у молодій родині. Але з іншого боку я бачу, що та сторона вже й на сина мого впливати почала.
Підкажіть, як вийти із цієї делікатної ситуації. аби з усіма зберегти нормальні стосунки. Чи вже й не вийде?
Жанна К.
12,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти