Марина зі Славою здивовано стояла на касі. Хлопець тримав у руці карту, яку дуже не хотів притуляти до терміналу. Касирка невдоволено дивилася на них, бо розуміла, що вони не хочуть розлучатися з грошима. Мама стояла на касі і дивилася в візок, і думала, чому в них вийшли такі дорогі покупки. Останнім часом вони дуже економлять, тому що їм потрібно сплатити іпотеку. Раптом вона побачила коробку з конструктором запитала чоловіка.
— Слава, це що?
Вони не збиралися брати такий дорогий набір. Їхній 4-річний син непомітно поклав їм у візок той конструктор. Вони дуже поспішали, бо ввечері мала приїхати свекруха.
Галина Вікторівна скаржилася на свою роботу, вона була вже на пенсії, але працювала на півставки. Подружжя слухало жінку і всі не могли сказати їй про своє прохання. Марина вирішила вийти на роботу, бо грошей сім’ї зовсім не вистачало, і з садком у них не виходило.
Вислухавши молодих, жінка погодилася на прохання батьків і переїхала жити до них, щоби сидіти з хлопчиками. Вона гарно ладнала з малим, гуляла, займалась і годувала онука.
Одного дня вона простягла молодим батькам блокнот, де було написано щось на кілька сторінок.
— Суп із локшиною, чай, печиво, м’ясо 300грам… – читав хлопець.
Вони ніяк не могли зрозуміти, що від них хоче Галина Вікторівна. Чоловік вивів маму до іншої кімнати та вирішив поговорити з нею.
— Мамо, ти навіщо так? Ти просто сказала б, що тобі гроші потрібні, навіщо все так розписувати?
— У якому значенні потрібні гроші? Ви самі мені запропонували за дитиною стежити, я на це весь свій час і здоров’я витрачаю. Вся робота має оплачуватись, а просто так я брати не буду. За місяць там всього дві тисячі набігло за харчі. Я на одну пенсію з ним удвох не проживу – зазначила жінка.
Вражений син попросив час, аби порадитись з дружиною. Наступного дня він зателефонував з самого ранку і повідомив, що вони з дружиною вирішили найняти професійну няню, яка матиме освіту педагога і знання іноземної мови. Те, що записано в блокнот, вони навіть не читали і не будуть платити бабусі за допомогу з онуком.
Галина Вікторівна нічого нікому доводити не стала. Гуляючи з онуком, вона познайомилась з кількома матусями, яку були зацікавлені у тому, щоб жінка кілька годин на день гуляла з їхніми дітьми, або забирала зі школи і відводила на гурток. Уже наступного дня вона була зайнята від самого ранку.
Молоде подружжя прибігло до свекрухи уже за тиждень. Привели онука і були дуже здивовані не заставши маму вдома.
— Мам, де ти є? Нам на роботу треба бігти. Стас занедужав, а сидіти немає кому. Нам їхати вже час ти де?
Галина Вікторівна пояснила сину все спокійно і сказала, що сьогоднішній і завтрашній день у неї розписано по хвилинам. Максимум чим вона може допомогти – дати номер телефона жінки, яка погодиться посидіти з малим. Оплата погодинна. Бере 250, адже за освітою вона педагог і знає три чи чотири мови.
Ще кілька разів син і невістка підіймали питання про те, щоб бабуся сиділа з онуком. Були згодні вже платити тих дві тисячі, аби лиш бабуся за онуком наглядала, але Галина Вікторівна при всьому бажанні вже не могла. Одна з молодих сімей у яких вона водила дівчинку на танці удруге стали батьками. Оскільки мамі потрібно було одразу виходити на роботу, Галині Вікторівні було запропоновоно жити у їхньому домі і допомагати з дітьми. Оплата була більш ніж достойна. Жінка не розуміла, чому не повинна приймати таку пропозицію.
Син з невісткою тепер з нею не розмовляють. А вона не розуміє: чому?
Тобто у них робота, а в неї ні? Самі ж відмовились, що вона робити мала?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.