Не було часу у мене приділяти сину достатньо уваги та бути з ним, коли він був маленьким. Я була розлучена, з дитиною на руках. Батьки старенькі були, нічим допомогти не могли, ще мені треба їм допомагати. Часто з Іванком сиділа моя мама, а я постійно пропадала на роботі. Тим не менш, усіма силами намагалася зробити життя дитини щасливим, адже він мій син.
Роки йшли, син ріс, навчався вже на третьому курсі університету. І ось видав мені новину, що дівчина, з якою він зустрічається, при надії. Що я йому могла сказати? Тільки щоб укладав шлюб, адже у дитини має бути батько.
Оженився, невістка виявилася непоганою. Жили вони окремо, тож я й не зрозуміла, що там сталось, як вони вже через три роки й розлучились. Невістка була проти, щоб спілкувався з дитиною і син, і я. Хоча чим я завинила? Я ж хотіла допомагати своєму онукові.
Через два роки син знову одружився, знову непогана дівчина, за кілька наступних років у них аж троє синів на світ з’явилось. Щастю моєму не було межі. Я бігла з роботи додому, щоб тільки побачитись з онуками, носила їм постійно подарунки. Я була щасливою бабусею.
І ось я дізнаюся, що син своїй дружині почав зраджувати зі співробітницею. Чи бачите, він хотів дочку, а дружина дочка йому не подарувала донечки. А от колега ніби, як виручила.
Друга дружина мого сина дізнавшись про все, забрала дітей і виїхала з міста на зовсім. На дзвінки не відповідає. зустрічатись з онуками мені не дає.
А син втретє оженився і за три роки вже мав двох донечок. Уявляєте? Шість дітей за десять років. Аліменти там такі, що люди деякі стільки і не заробляють. Але мій Іван уміє дивувати.
Я думала третій шлюб буде останнім. вірила, що він заспокоється і зрозуміє, що бути татом то не лише значитись у свідоцтві про народження. Але ж він не розуміє. Прийшов учора і заявив, що нарешті зустрів свою любов. І більше того, думає розлучатись.
Ох! я від себе такого не очікувала. Якщо нормативною лексикою: сказала що зречусь і він не отримає анічогісінько від мене. Продам усе що маю і розділю на всіх онуків, але він не копієчки не отримає. Але Іван сказав що то моє право і мій вибір, а він – розлучається і край.
Подруга просить не поспішати і не зрікатись сина. Зрештою, він у мене єдина дитина і іншої мені не дано. Можливо хоч ця невістка дозволить з онуками бачитись у них відраду і знайду.
А я не знаю, як ще повинна вплинути на сина. він же не думає ні про що. Сім’ю створив, погрався і з попутним вітром далі полетів. Мені соромно за нього, я з усіх сил намагаюсь вплинути на нього, але не можу.
Зрікатись?
Головна картинка – pexels.
