fbpx
Події
Українка розповіла три факти, які після переїзду у Чилі здивували найбільше

В Україні досі не має чилійського посольства, так само як в Чилі українського. Але між країнами діє безвізовий в’їзд на три місяці.

Про це розповідає Надін Шовкун із Запоріжжя. Українка два роки мешкає в Чилі, куди переїхала до чоловіка.

“Із чоловіком познайомилася в Малайзії, де разом виступали у цирку, – розповідає Надін Шовкун. – Провели три місяці разом. Потім довелося роз’їхатися. Шість місяців вирішували питання з документами. Пощастило, бо на той час між нашими країнами нарешті підписали договір про безвізовий в’їзд на три місяці. Вагалася чи варто їхати. Друзі, які уже їздили по контрактах, підтримали. Старші родичі, навпаки, переживали, що можу втрапити у халепу. Все ж вирішила, що варто купувати квиток і не жалію про це”.

Українка розповіла Gazeta.ua три факти, які після переїзду здивували найбільше.

“Моя королева”. “Коли переїхала, ходила у магазин за рогом. Продавщиця завжди до всіх зверталася: “Моя внучка, моя хороша, моя дівчинка”. Думала це особливість однієї жінки. Виявилося, притаманно усім, люди дуже доброзичливі та відкриті. Спокійно на все реагують. Найбільше дивувало звертання незнайомих людей: “Так, моя королева”.

“Жарти про ceкc”. “У чилійців дуже багато жартів на тему ceкcу. Від малого до великого. Жартують про це навіть по телевізору. Ніхто не соромиться, не гонить від екрану дітей. Ця тема популярна навіть у цирку. Хоча, я спочатку відчувала себе незручно.

Також у них немає заборон. На вулиці можна зустріти людей, які тримаються за руки. У у парку пpистpасно цілуються пари, і це не лише молодь”.

Читайте також: 6 років тому вийшла заміж в Італії і у мене почалося життя для себе. Але майже 15 років я була badante,- інтерв’ю з українською заробітчанкою про еміграцію в 90-х

Великі родини. “У мого чоловіка дуже велика сім’я. Перший раз, коли прилетіла, святкували День Матері у кафе. Я дуже нервувала, бо іспанською могла сказати лише “Привіт. Я Надя. Мені 26 років”. Зібралося дуже багато людей. Спочатку не зрозуміла, що це родина. Одні приходили, інші йшли. Запам’ятати усіх було нереально”.

!-- Composite Start -->

You cannot copy content of this page