Усі мої рідні, а особливо свекруха вважають мене не надто хорошою господинею. Вся справа в тому, що, обираючи між тим аби прибрати в домі і прогулянкою, я обиру останнє.
Так не завжди було і ось чому я змінилась.
Кінець лютого перевернув моє життя з ніг на голову, а те, як мама з сестрою ледь урятувались втікаючи з Маріуполя, геть змінило моє ставлення до усього що мене оточує.
Тепер, я не вважаю за необхідне постійно дбати про порядок у домі. Про те, щоб щодня мити підлогу та витирати пил. Не мию вікна після кожного дощу і не вишукую бруд на ідеально чистому килимі. Ні! Це все не для мене тепер.
Я зрозуміла, що моя фанатична захопленість домом, ремонтом і чистою люстрою відволікала мене від найголовнішого – життя! Виявилось, воно неймовірно коротке. Виявилось, що потрібно ЖИТИ тут і зараз, і це не просто пафосні слова.
Я зрозуміла, що за щоденною рутиною геть мало часу приділяю свої дітям. тепер ми часто і довго гуляємо. Щовечора сідаємо у коло і просто граємо у різні настільні ігри. Я навчила доньку в’язати і вишивати. Син з татом змайстрували першого спільного фрегата з дерева.
Я не кажу, що у мене брудно скрізь, ні. просто тепер, я можу спокійно вийти з дому, якщо є не вимитий посуд у мийці. або килим у залі просить пилососу.
Звісно, така зміна в мені не залишилась непоміченою.
— Рито. – говорить свекруха, – Прийди до мене цими вихідними, потрібно вимити кухню.
Ми завше так робили раз на тиждень. Вимивали усе і скрізь і кухнею діло не обходилось. Я залишалась у домі свекрухи на два дні і наводила там лад.
— Вибачте, – кажу, – Але ми всі їдемо на риболовлю з ночівлею. Палатки уже взяли і казан для юшки. давайте, я дам вам номер телефону моєї знайомої, вона наймає клінінг постійно. може й ви замовите?
Звісно, не того очікували від мене, адже я була геть іншою людиною зовсім недавно. Свекруха приходить і щоразу вказує на якісь недоліки у моєму домі. Знаходить щось. що потрібно тут і зараз прибрати, але я не звертаю уваги.
Знаєте, чи не вперше в житті я відчула, що жива. Побачила який прекрасний, світлий і неймовірно багатий на красу світ довкола нас. Які зорі, яке небо! Яке листя осіннє!
Хай я нечупара тепер, але жива. Хай там, що а я ЖИВА!
Хіба ж не так?
Лариса К.