Усі прямо збентежені такі, здивовані, обурені. Кожен мені при нагоді не забуває сказати, що я по відношенні до сестри повелась дуже не гарно. От тільки у мене єдине питання: а де вони були, коли моя рідна сестриця робила так само по відношенні до мене. А так, різниця ж є!

Усі прямо збентежені такі, здивовані, обурені. Кожен мені при нагоді не забуває сказати, що я по відношенні до сестри повелась дуже не гарно. От тільки у мене єдине питання: а де вони були, коли моя рідна сестриця робила так само по відношенні до мене. А так, різниця ж є!

Сестра моя з сім’єю із Ірпеня до мами в село переїхала ще у березні. Перший місяць вона навіть говорити не могла толком. Ходила по подвір’ю і увесь час плакала. Відійшла вона місяці за два, все ж таки село у нас дуже маленьке, серед поля і тут слава Богу тихо.

Вони в Ірпінь нещодавно перебрались і року в новій квартирі не прожили. До того вона у столиці в бабусиній квартирі мешкала. Продали її перебрались у більш просторішу в те прекрасне містечко.

Я ж живу поруч із домом моєї мами. Була заміжня маю двох діток. З чоловіком не склалось, дуже вже він до чарки ласим був, хоч і жили ми не багато, та він усе з дому виносив. Навіть речі дитячі і ті за вітром пустив.

Сестра ж моя жила завжди гарно. Вона, на відміну від мене, не одружилась. а вийшла заміж. Чоловік її людина дуже розумна і кручена. Він із тих, що на порожньому місці розкрутитись зможе. У них достаток завжди був і жили вони справді гарно.

Коли у моїй сім’ї були особливо скрутні часи і я навіть дітям речі не могла придбати, то звернулась по допомогу до сестри своєї. Її хлопці на рік старші, то я думала, що вона мене виручить, віддасть те, що мені було потрібно. Проте сестра заявила мені наступне:

— Дірявий мішок ніколи не наповниш, як не старайся. Речі я продаю за смішні гроші, якщо хочеш кину посилання а ти вже в мене придбаєш, що тобі там потрібно.

Ну так, я ж багата, аж вісімсот гривень маю у місяць дитячих, можу собі дозволити придбати у сестри за “смішні гроші”.

Тоді я проковтнувши гордість і справді обрала штанці, чобітки і куртку сину. За все сетра з мене чотириста гривень узяла. Як зараз пам’ятаю що вона після того, як я гроші переказала попросила мене ще дві гривні докинути, бо банк з неї а не з мене комісію зняв.

А тепер життя зробило крутий такий поворот. Я знайшла дуже хорошу роботу віддалено. Зараз заробіток упав, але для села вісім тисяч гроші таки не погані. Сестра ж із чоловіком разом із квартирою втратили усі заощадження. Чоловік сестри нині занедужав і працювати не може, тож живуть вони на гроші, що отримують як переселенці поки.

Так от. У мого сина старшого є велосипед. Сестра моя прийшла до мене попросити його для свого меншого. Мовляв, малий дуже хоче кататись, адже вдома ганяв на велику цілими днями. Я сказала, що готова її виручити, звісно і велик продам їй за “смішні гроші”. Навіть посилання скинула на об’яву про його продаж в інтернеті.

Того ж вечора до мене мама прилетіла дуже незадоволена. Як я можу у такий час гроші із сестри рідної брати. Мама і волала і плакала, хіба так мене виховано, адже сестра моя дім втратила і все що нажила, а чоловік занедужав. Коли жя нагадала отой випадок з одягом так мама до всього, ще й сказала, що у тій ситуації сестра права була, адже знала який у мене чоловік і не мала бажання хороші речі по-суті викидати, бо він їх би все одно з дому виніс.

А я не розумію, різниця в чім? Мені було тоді не просто важко, а дуже і дуже. Хто був у моїй ситуації, той зрозуміє без пояснень. Проте сестра мені не допомогла ніяк, навпаки ще й гроші з мене взяла. Тепер же я не хороша бо вона на моєму місці?

Так, я продам їй той велосипед і вважаю, що вчиняю вірно. Хіба ні?

Валентина К.

17,02,2023

Головна картинка ілюстративна.