fbpx
Події
Уже пів року, як живу у мами і щодень більше маю доказів того, що до нас з сестрою у неї геть різне відношення. Коли ж не витримала і про все сказала матері у відповідь почула: “думала я тебе до сивого волосся буду на собі тягти? Вчись казати чоловіку, що тобі потрібно зараз, бо так і проходиш усе життя в одних чоботях”

Уже пів року, як живу у мами і щодень більше маю доказів того, що до нас з сестрою у неї геть різне відношення. Коли ж не витримала і про все сказала матері у відповідь почула: “Думала я тебе до сивого волосся буду на собі тягти? Вчись казати чоловіку, що тобі потрібно зараз, бо так і проходиш усе життя в одних чоботях”.

З початком війни і напливом тимчасово переміщених осіб до нас у Львів, ми вирішили з чоловіком, що маємо шанс покращити наше фінансове становище. Справа в тому, що у місті ми маємо однокімнатну квартиру, яку мені подарувала мама на весілля. Ми з чоловіком порадились і вирішили, що я поїду жити до мами в село, а квартиру ми віддамо в оренду. Отримані кошти ми плануємо зібрати і згодом придбати вже двокімнатну квартиру, адже з дитиною в однокімнатній тісно.

Мама, з початком війни повернулась із заробітків. До цього вона дванадцять років проробила в Італії. але після 24 вирішила, що досить, адже тут без неї вже фактично виросла моя менша сестра Алінка.

Так от, відколи я переїхала до мами, бачу яку різницю вона робить між мною і сестрою. Щомісяця мама купує сестрі якісь обновки: чобітки, кросівки, платтячка, курточки, кофтинки. Все для сестри, а от я ще жодного разу від мами нічого не отримала, хоч мама добре знає про те, що фінансове положення у нашій родині скрутне.

Ще до війни мій чоловік ніяк не міг знайти хорошу роботу, а  зараз і поготів не знайде. Він має три вищі освіти, тому пропонована йому зарплатня у фірмах на рівні п’ятнадцяти-двадцяти тисяч, самі розумієте, не його рівень. Раніше мама з Італії нам щомісяця гроші передавала і я могла придбати все, що потрібно для нашої родини, а тепер цих грошей немає і нам трьом фактично немає за що жити. Гроші з оренди квартири ми відкладаємо і домовились, що не чіпатимемо.

Зараз дощить, сезон змінився, мода. Усім в моїй родині потрібна нова вдяганка, але придбати її ми змоги не маємо, зате от моя сестра має нові модні черевики і куртку. Я вже не змогла мовчати і запитала у мами, чому між мною і сестрою така різниця. Уявіть моє здивування, коли у відповідь я почула:

— А ти думала я до сивого волосся тебе і твою родину годуватиму і одягатиму? Ти доросла заміжня жінка, сама вже мама, які у тебе можуть бути питання до мене? У тебе є чоловік з руками з ногами живий і здоровий – хай іде хоч вагони розвантажувати, якщо одягти вам нічого. Вчись, дитино у чоловіка просити, а не до мене бігати.

От скажіть, як таке розуміти? Мама ж знає, як нам не просто і що мій Олег роботи немає. Тобто, меншій сестрі потрібно, а ми дорослі і нам не потрібно, чи як?

02,10,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page