Ми одружилися три роки тому. Відразу після весілля я вмовила чоловіка переїхати в квартиру до батьків. Працює зараз лише він. Я перебуваю в декретній відпустці. Зараз наша сім’я – чоловік, я, наш малюк і мої батьки. У нас хороші відносини і з батьками, і між собою.
Мені легко і затишно в нашій квартирі, у нас з чоловіком велика простора кімната з балконом, що виходить в парк. Я прожила в цій квартирі 26 років. Увечері ми збираємося на нашій кухні, і обговорюємо події минулого дня, вечеряємо, п’ємо чай, чоловік грає з сином. Рідко можна зустріти такі сім’ї. Я вважаю, що дуже важливо не чіплятися до слів рідних, а краще зайвий раз промовчати. І мама у мене дуже мудра і приємна людина. Бажаючи тільки найкращого нашій молодій сім’ї, вона ніколи не втручається в наші відносини. При нагоді, забирає дитину і дає нам з чоловіком побути наодинці. Це дуже приємно.
Єдине, що мені заважає бути щасливою в нашій великій і дружній родині – це батько. Він зачіпає чоловіка, що той став підкаблучником. Причому постійно над ним жартує, зовсім не відчуваючи ніякого почуття сорому. Мій чоловік не його син. Міг би ввічливіше з ним говорити. Тато ж, навпаки, повинен підказувати і показувати моєму чоловікові, що його дочку потрібно берегти, піклуватися про неї, підтримувати у всьому. Я б хотіла, щоб батько порадів за мене, що я маю такого хорошого і працьовитого чоловіка. А він постійно питає де ж мій чоловік загубив свого хребта.
У нашій родині батько завжди був головним. У нього були чітко розподілені жіночі та чоловічі обов’язки. І моєму чоловікові намагається прищепити свої принципи і звички. А хто у нього поради запитує? Ми самі знаємо, як спілкуватися нам з чоловіком. Для мене це абсолютно нормально, коли дві рідні людини допомагають один одному в побуті. Чоловік поважає мене, любить і не відмовляє в моїх проханнях. А як інакше?
У нас почали виникати непорозуміння через дрібниці. Чоловік хоче з’їхати від них, а мені без допомоги мами не впоратися – у мене маленька дитина. Та й звикла я до своєї затишної квартири, поруч сквер, магазини, районка, майданчики дитячі. І мама хоче, щоб ми залишилися. Хоча б до того моменту, поки не підросте наш малюк. Прошу батька не лізти в нашу сім’ю. А він з мого чоловіка все «мужика» зробити намагається.
Мій чоловік задовольняє усі мої примхи, не робить такі вчинки, які мені неприємні. Чому це він підкаблучник? Просто турботливий і поступливий чоловік, який любить свою другу половинку. Як вгамувати батька? Боюся, що його поведінка або зіпсує наші з чоловіком стосунки або змусить нас з’їхати. Обидва ці варіанти мене не влаштовують.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
