Ми вже з Денисом кілька років як одружені. Живемо у своїй квартирі, все є для дому, Денис старається, причепитися нема до чого.
Чоловік мене ніби любить, але якось я в нього все одно на другому, а то й на третьому плані. Ні, він звичайно до мене добре ставиться, переживає, щоб я тепло одяглася, по дому мені допомагає. Посуд помити чи сміття винести для нього не проблема. Але коли справа стосується подарунків на свята, то чомусь я завжди в програші.
На мені ніби чоловік заощаджує. Або морочитися не хоче для мене, і придумати цікавий подарунок. Особливо це помітно в порівнянні з подарунками, які він робить своїй сестрі та мамі. Ось для них він так… Ні грошей, ні часу для пошуку та вибору подарунків, Денис не шкодує.
Якщо спочатку я не помічала того і була рада увазі від коханого. Головне не забув мене. Але згодом мені якось прикро стало і почало зачіпати таке його ставлення. Чому мені завжди виходять подарунки дешевшими і такі якісь, без душі.
Начебто подарував, подарунок є, а в порівнянні з подарунками для своєї мами та сестрички я як бідний родич. Навіть розгортати при них свій подарунок незручно. Стійке враження що подарунки мені купив в останній момент у найближчому до будинку магазині.
Але для матері з сестрою він робить все. Задовго до свят уже починає продумувати, що ж подарувати. Бігає магазинами або в інтернеті переглядає сайти. Чимось здивувати та порадувати хоче.
Ось одні з останніх подарунків на дні народження та новий рік. Мамі Денис подарував сережки, брошку, кольє, шубку та зводив до шикарного ресторану. Причому мене він із собою не покликав. Сказав, що це вечір тільки для мами його. Але зовиця теж у ресторані гуляла.
Сестрінці своїй він подарував крутий телефон, брендову сумку, набір дорогої корейської косметики, яку спеціально замовляв.
І мої подарунки… Це парфуми не з дорогих, набір каструль, мило ручної роботи та магнітик на холодильник, зате магнітик у формі серця. Різниця очевидна.
Мені здається, чи мене обділяють?
Ось і цього 8 березня. Денис заздалегідь попередив, що на роботі негаразди грошей немає, і на подарунках доведеться заощадити.
Але він уже все підготував і ніхто без подарунків не залишиться. Я підтримала його, що, мовляв, нічого і без подарунків, раз так могли б взагалі обійтися.
І ось учора я вирішила затіяти генеральне прибирання. Все перемила, перечистила і вирішила розібрати антресолі. Щоб уже сидіти в чистоті в очікуванні свята.
І ось у кутку на антресолях я помітила три пакетики. Пакети розрізнялися за розміром і в них були підписані листівки.
І що ви думаєте?
Зекономив Денис мабуть тільки на моєму подарунку.
Свекрусі був приготовлений комплект прикрас і досить не дешевих, а також путівка до Парижа.
Для сестрички своєї чоловік купив новенький планшет.
А мій пакетик скромно стояв у куточку, в ньому знаходилися рукавички та шарфик. Все!
Цього разу я не стрималася і висловила чоловікові все своє невдоволення, що накопичилося. І що я теж давно мрію кудись з’їздити разом з ним, адже ми з ним так і не були у весільній подорожі. І телефон у мене вже давно застарів і настав час міняти. І що у ресторані я вже забула, коли востаннє була. І взагалі, це, м’яко кажучи, не справедливо.
Чоловік почав виправдовуватися, що матері він за все життя зобов’язаний, вона їх виростила. А сестричка теж без батька виросла, і хлопця в неї немає, щоб подарунки дорогі дарував. Він почувається у боргу перед матір’ю та відповідальний за них.
А я? Тобто за мене він не відповідальний, так? Мені можна і рукавиці весною. А що? Нікуди ж не дінусь.
Головна картинка – pexels.
