Мені було дев’ятнадцять років і я тільки почала відчувати себе привабливою дівчиною, як стався в моєму житті Віталій. Все було б добре, бо Віталій був неймовірно гарним, а говорив так, що соловейко затихав і ховався.
Тільки у Віталія, попри те, що був старшим за мене на десять років, був один невеликий недолік – Віталій був одруженим і мав трирічну доньку.
Ми зустрілися випадково, його сестра запросила мене до себе в гості, а тут він прийшов і вже ми один з одного погляду не зводили. Взявся мене додому проводжати, бо ж ніч.
– Я проведу Василину, мені ж додому йти в ту сторону, – сказав усім і ми пішли.
Біля воріт він мене міцно обійняв і я більше ні про що з того часу не могла думати, як тільки про те аби знову його побачити.
Ми крадькома зустрічалися в селі поки було тепло, але настала осінь і я поїхала вчитися. Віталій приїхав до мене і ми прожили найкращий тиждень в моєму житті.
Я була певна, що після такого і таких слів кохання, він кине дружину і ми будемо навіки разом. Але хтось нас побачив, розніс по селу. Що далі почалося! Якщо чесно, то я й зраділа, бо зрозуміла, що це крок для того аби ми були разом. Мама мене не підтримала, казала, що він мене покине.
– Дитино моя, ти ще така молоденька, а вже тут собі нікого не знайдеш! Що з нього – як з гуся вода. Вже з жінкою помирися, а всі тільки тебе й винують.
Я не могла повірити, що дружина його пробачила. Після того всього, що він мені говорив тими губами, вона погодилася що він тепер буде просто поруч неї? Я б ніколи не терпіла біля себе такого чоловіка – думала я тоді. А на слова мами відповіла, що ми ще побачимо, хто кого.
Але час показав, що краще мені в селі не показуватися, бо мені хлопці просто проходу не давали, про дорослих взагалі мовчу, чого лиш жінки варті з отими повчаннями.
Віталій жив з дружиною і вже мав другу дитину, а я вчилася вже на п’ятому курсі і твердо знала, що не повернуся додому.
Я працювала і орендувала квартиру і мені зустрівся згодом чоловік, якого я полюбила.
Ми одружилися і почали жити разом. І тільки після цього я могла спокійно приїхати до мами, щоб мені ніхто не згадав минуле. Бачила кілька разів Віталія, але він проходив повз мене з похиленою головою, наче мене нема взагалі.
Але то таке – скоро забулося, бо й у мене діти з’явилися і все у нас з чоловіком було добре: квартира своя, машина, заощадження.
Діти росли, вже й самі вступили на навчання і ми вже мали б зітхнути з полегкістю, як я дізнаюся, що у мого чоловіка інша. Оце так бумеранг. Ні, я думаю, що багато чоловіків мають якийсь флірт, але ж не всі жінки стають тому свідком.
А я просто як в тій класичній історії – вернулася з курсів підвищення кваліфікації, а вони в разом у нас вдома. Звичайно, що був і крик, і лемент. Але ж що далі?
Та треба пробачити – ось була перша думка, бо ж з ким не буває.
І тоді мені згадалося моє минуле. І той мій подив, що жінка пробачила після того, які слова казав мені Віталій, як він мене обіймав. Здавалося, що його любов здатна перевернути гори і запалити якусь зірку.
І виходить, що й мій чоловік так само каже цій жінці такі слова, так дивиться на неї!
І чи маю я йому пробачити. Коли знаю глибину його вчинку? – ось що мене тепер хвилює найбільше.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
