Чим старшою ставала дівчинка, тим збільшувалися очікування матері і батька і тим певнішою була й сама Прекрасна Дівчина, що вона варта як мінімум герцога.
Найвродливіший парубок того села намагався бодай поговорити з Прекрасною Дівчиною, але та й бровою не повела:
– Я варта кращого, – кинула йому слова, що заморозили його серце.
Коли прийшли до селян свати від місцевого пана, то батьки відмовили і сказали, що донька гідна герцога.
Слава про неймовірну красу Прекрасної Дівчини розлетілася по всьому королівству і, коли й герцог став на порозі старої хатини, то й йому було відмовлено:
– Наша донька варта бути королевою!
Благав герцог Прекрасну Дівчину хоч хвилинку поговорити з ним, але вона йому кинула, спопеливши його серце:
– Я варта кращого!
Через кілька днів став на порозі бідняків сам король, побачив він Прекрасну Дівчину і закохався, а вона тільки кивнула на те, що стане королевою, бо вона завжди це знала і давно до цього була готова.
Відвіз її король у свій палац і стали вони жити-поживати і добра наживати. Прекрасна Дівчина мала дивні вподобання і не вміла ні поводитися за столом, ні була приємна до бесіди, але король був засліплений її вродою і все йому здавалося якщо не бездоганним, то милим.
Аж ось новина сколихнула королівство – в глухому селі живе Чарівна Дівчина від усмішки якої розквітають квіти. Стало цікаво королю побачити цю дивовижу і подався він у мандри та привіз в палац Чарівну Дівчину від усмішки якої розквітали квіти, дві панни були однаково прекрасні, проте, одна вміла казати тільки «Це мене не варте», а інша вміла творити чудо, тому скоро король обрав собі нову королеву.
Прекрасна Дівчина вирішила, що таки зцілить серце герцога і приїхала до нього. Чоловік був дуже радий і прийняв її в себе достойно, але думка про те, що перед ним не найкрасивіша дівчина у світі не давала йому спокою і він дуже прискіпливо придивлявся до всього, що та робить і виявляв це зовсім не милим. Тому через якийсь час він сказав, що не хоче її більше бачити біля себе.
Прекрасна Дівчина поїхала до панського сина, але й той сказав, що не хоче з нею знатися, бо не така вже й вона прекрасна після стількох років.
Коли ж вона приїхала в своє село, що вийти заміж за найкрасивішого юнака, то виявилося, що у нього вже є дружина і діти, і він не хоче з нею й хвилинку переговорити.
Відтоді живе Прекрасна Дівчина з батьками в тій же хатині, бо гроші вони швидко протринькали, краса в’яне, а заробляти вони ніколи не вміли.
Отак і винують один одного в тому, що не виправдали сподівань один одного.
– Ми думали, ти станеш королевою і ми всі будемо жити в розкошах. Ти нас підвела!
– Я варта кращого і мала з’явитися в родині багачів, а не у вас, що не вміли мене правильно виховати та всього навчити в житті!
Мораль: завжди знайдеться хтось кращий, а треба стати незамінним.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
