Нещодавно в Міноборони Білорусі заявили, що вони не є учасниками війни, яку розв’язала Росія проти України. Посол України в Республіці Білорусь Ігор Кизим у Facebook відреагував. Цитуємо:
“Слова офіційного представника Міноборони – Валерія Ревенка, гадаю, заслуговують на увагу. Зокрема про те, що Київ “не готовий до конструктивного діалогу”. Хоча правильно сказав, що відносини вибудовувати все ж таки доведеться. І це справді питання часу. Як було сказано, “напевно не найближчого”. Але тут, гадаю, треба розуміти про яку готовність говорить офіційний представник Міноборони”.
Посол також звернув увагу на те, що такі слова суперечать і лідеру білоруського режиму Олександра Лукашенка, який в інтерв’ю “Франс-Пресс” прямо сказав, що він і у його інтерпретації Білорусь не лише підтримує, а і є прямим учасником так званої російської “військової спецоперації”.
Реакція посла України з’явилась на слова начальника департаменту міжнародного військового співробітництва Міноборони Білорусі Валерій Ревенко в інтервю одному з видань. Той заявив, що білоруська сторона нібито жодним чином не причетна до війни Росії проти України.
Цитуємо:
“Обстановка розвивається на півдні, в Україні, ми уважно стежимо, ми не є учасниками збройного протистояння: нашого особового складу, техніки, озброєння там немає”.
14,08,2022
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою