fbpx
Дозвілля
В замку повернувся ключ, і в дім увійшов Сергій. Регіна поспішила до нього назустріч, але так і зупинилася в коридорі, побачивши обличчя чоловіка. “Я все про тебе тепер знаю. Збирай свої речі і йди”

Регіна йшла вечірнім містом назустріч вітру, який раз-по-раз шарпав з-під шапки волосся, вкрите білим інієм. Прозорі кришталики снігу летіли жінці прямо в обличчя, змушуючи часто витирати і без того мокрі від сліз очі.

Боком притулившись до стіни цегляного будинку, Регіна зняла шкіряні рукавички з рук і почала відігрівати холодні пальці подихом, при цьому згадуючи те, що сталося годину назад.

Було тридцять перше грудня. Стоячи біля плити, Регіна наспівувала улюблену мелодію і, заразом, перевіряла готовність овочів, зварених на салати.

Її чоловік – Сергій затримувався на роботі, хоч і день був скороченим. Дівчина в передчутті чекала Нового року, так як це було їх з чоловіком перше свято за останні два роки, яке вони хотіли провести без  родичів.

Але ось в замку повернувся ключ, і в дім увійшов Сергій. Регіна поспішила до нього назустріч, але зупинилася в коридорі, побачивши обличчя коханого чоловіка: суворе, із стисненими в лінію губaми, з очима, що дивляться на неї з-під лоба.

Дівчина обережно стала задавати питання Сергію, боячись припустити найгірше.

– Привіт. Ти затримався. Щось трапилося?

– Трапилося, – не відразу відповів на її запитання чоловік.

Регіна чекала продовження, але Сергій мовчав. Потім, зібравшись з думками, вимовив:

– Я все про тебе тепер знаю, – а потім додав, – Збирай свої речі і йди.

Дівчина до останнього сподівалася, що він жартує або це просто непорозуміння, але вигляд чоловіка говорив протилежне.

– Як ти могла? – прохрипів він, коли вона знову спробувала дізнатися, що сталося. І тоді жінка все зрозуміла. Сергій дізнався про її таємницю, яку вона зберігала заради нього, заради їх щастя.

Приблизно через рік після весілля Сергій почав просити Регіну про дитину. Йому вже було тридцять два роки, а їй двадцять шість.

Але дівчина вперто не погоджувалася, просила почекати хоча б рік, щоб насолодитися товариством одне одного.

Чоловік погодився на відстрочку, але при кожному зручному випадку не забував натякати, якими б прекрасними батьками вони стали.

Через рік, після численних умовлянь Сергія, Регіна пройшла обстеження, за підсумком якого принесла висновок, що матір’ю стати не зможе .

Чоловік був дуже засмучений, але так як дуже любив свою дружину, став пропонувати альтернативу у вигляді усиновлення.

І в цьому випадку дівчина знаходила відмовки, застосовуючи свої жіночі штучки і винахідливість.

Сергія не бентежила така поведінка дружини, адже він розумів, що це дуже велика відповідальність, яку просто не може звалити на тендітні жіночі плечі.

Але ось потай від дружини чоловік знайшов гарного фахівця, який погодився допомогти парі, якщо це буде в його силах, і попросив принести картку дружини.

Сергій не хотів марно обнадіювати Регіну і, діючи в благих намірах, особисто забрав картку дружини, пояснивши все в реєстратурі.

Чоловік так хотів порадувати кохану на Новий рік, що не витримав і прямо в день свята упросив лікаря подивитися результати обстежень.

Яке ж було його здивування, коли фахівець, який погодився їм допомогти, не знайшов жодних проблем у дівчини, більш того, виявилося, що Регіна чотири роки тому вже привела на світ свого первістка – дівчинку.

Перед чоловіком стали два питання. Перше – навіщо Регіна обманює? І друге – де малятко, яке з’явилося чотири роки тому?

Трохи охолонувши, Сергій зрозумів, що навіть не вислухав пояснення Регіни і просто виставив її за двері на мороз. Каючись у своєму вчинку, чоловік взяв теплі рукавиці і побіг шукати кохану.

Регіна тим часом знайшла цілодобовий магазин і зайшла туди, щоб погрітися. Поки стояла, згадувала події п’ятирічної давності.

Тоді її покинув хлопець, з яким вона нетривалий час зустрічалася і від якого згодом народила дочку Аліночку. Молодий чоловік не захотів брати на себе відповідальність і просто “випарувався” з життя дівчини.

Через якийсь час вона залишила доньку у своєї матері, а сама поїхала на заробітки в місто, там і зустріла Сергія.

– Жіночко, ви купувати що-небудь збираєтеся чи так і будете тут стояти? – поцікавилася продавець аж ніяк не добродушним тоном.

– Я вже йду, – кинула на ходу Регіна і вийшла надвір.

Сергій знайшов дружину в міському парку,  одягнув на її руки теплі рукавиці і попросив розповісти, чому вона приховувала дочку.

Дівчина розповіла, що боялася його втратити, бо він на початку стосунків говорив, що не прийняв би жінку з чужою дитиною.

А до доньки вона їздила, коли чоловік був на роботі, тоді і без того рідкісні зустрічі з донькою припинилися б.

Пробачивши один одного, Сергій з Регіною вирушили назад додому, а на ранок поїхали з подарунками на зустріч з дочкою, назустріч своєму щастю.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page