Валентина та Євген в подружжі були щасливими. У Жені це був другий шлюб. Першою його дружиною була найкраща Валина подруга. Не найприємніші спогади, звісно, якщо згадати, скільки сліз пролила Оксана, доки Валя відбивала в неї чоловіка. Та Валентину не терзало сумління: пара дітей ще не мала, постійно сварилась, нарізно відзначала родинні свята, тож дівчина подружилась з одруженим чоловіком, мовляв, щоб підтримати подругу і обох примирити. Потім вона закохалася в нього і все для того зробила, щоб їх розлучити, так як їхнє кохання стало взаємним.
Побравшись, Валя та Женя жили якийсь щасливо. У них підростав синочок Олежик. Коли хлопчикові сповнилось два з половиною роки, Валерія повернулася на роботу, а для сина найняла няню, поки підходила черга в дитсадок. Молоденька дівчина Люба не вимагала високої оплати, легко подружилася з Олежиком. Подружжя нею було дуже задоволене, хлопчик радісно зустрічав її вранці. Але незабаром у родині та навколо неї щось дивне почало відбуватися.
Не встигла Валя в під’їзд зайти, як сусідка, що на лавці відпочивала, почала їй розповідати, що чула, як Олежик плакав, на дитячому майданчику бавився сам у пісочниці, а няня весь час по телефону розмовляла, когось підкаблучником називала. На кухні Валя побачила дві невимиті чашки з-під кави, а в спальні – розкладену прасувальну дошку. Та запитати: хто в нас був, хто що прасував – не встигла, бо няня вже пішла.
Коли прийшов Євген, запитала, чи не приїздив додому.
– Так, – відповів чоловік, – бо приїхав переодягнутися, так як на зустрічі з іноземними партнерами мав виглядати бездоганно. Люба попрасувала сорочку, підібрала краватку, зробила нам каву, але чашку, здається, я сполоснув. А що?
– Та нічого. Якщо ти на кавовій гущі перед зустріччю не ворожив, – не вдаючись у подробиці, спробувала пожартувати Валя.
– Дивна ти якась сьогодні, Валю, як і жарти твої.
Надалі Валя стала помічати то Любину дорогу шпильку для волосся на подушці в спальні, то її футболку у ванній, то червону помаду на комірі чоловікової сорочки, то делікатесні страви на кухні, яких не було в їхньому холодильнику, мовляв, Євген сказав: приїде щось смачненького перекусити, то вона й купила, але він чомусь не приїхав. Валя запропонувала гроші за покупку і просила надалі не бути такою ініціативною щодо її чоловіка, а займатися тільки дитиною, а з Женею вирішила ввечері делікатно поговорити, щоб з’ясувати, що стоїть за цими добровільними послугами няні.
Вперше за чотири роки спільного життя подружжя посперечалося. Євген образився, що дружина до нього без причини чіпляється, накручує себе через дрібниці, тож Валі довелося вибачитися, тим більше, що Олежик уже встиг до Люби прив’язатися, радісно зустрічав свою няню, а чого більше бажати працюючій мамі. Але чим далі, тим більше з’являлося дивних фактів.
Вранці Женя повідомив дружину, що буде працювати вдома за комп’ютером, так як йому потрібно підготувати презентацію для виступу перед інвесторами. Валя сказала, що відпустить сьогодні Любу, хай Олежик привчається сам гратися, а він хай за малим пригляне.
– І як ти собі це уявляєш? Малого і погодувати, і спати вкласти, і з ним погуляти…А в мене термінове замовлення.
Валя все прекрасно розуміла, але підозрілі думки в її голові все роїлися й роїлися та не давали спокою ані на хвилину. Любі вона сказала, щоб якомога більше з Олежиком погуляла, якщо дозволятиме погода, щоб старалися не турбувати тата, бо в нього термінова робота. Валя вирішила відпроситися на кілька годин раніше з роботи, щоб дома проконтролювати обстановку.
Йдучи додому, Валя зайшла спочатку на дитячий майданчик, надіючись там побачити синочка з нянею. Погода була чудова, Олежик мав прокинутися годину тому, але на прогулянку Люба його чомусь не вивела. Не встигла Валя відімкнути двері, як на неї ледь не налетіла няня. Волосся трохи скуйовджене, блузка неправильно застебнута, сама якась захекана.
– Ой, як добре, що ви повернулися швидше, я вас з вікна помітила, а мені терміново треба бігти, – скоромовкою випалила Люба і кулею вилетіла на сходи.
– Що тут відбувається? – строго спитала чоловіка, який преспокійно сидів за комп’ютером.
Він дивився на дружину нерозуміючими очима. З дитячої вийшов одягнений Олежик.
– Люба, післи на плогууулянку, – затяг хлопчик свою пісеньку, шукаючи очима няню.
Валя підхопила сина й вийшла на вулицю, щоб заспокоїтися й не наговорити зайвого на емоціях. Її сусідка, 70-річна бабуся, вже була тут зі своїм онуком.
– Як добре, що я зустріла тебе тут, Валюшо. Хочу тобі щось сказати. Вже кілька разів я бачила тут колишню Євгенову – Оксану. Вона щось говорила з Любою і ніби давала їй гроші.
А сьогодні я сіла поближче й почула їхню розмову. Оксана знає, що я недочуваю, але не знає, що син придбав мені слуховий апарат. Тож слухай, що я почула.
Оксана: «Хай відчує те, що я відчувала, коли вона в мене Женю відбивала. Хай поживе сама, як і я живу».
Люба: «Та я ж стараюся, що тільки не роблю, не помічає, підкаблучник ще той. Я йому і сорочки прасую, і краватки підбираю, коли на ділову зустріч збирається. Заварила каву, спеціально дві чашки на столі залишила, купила червону рибу та ікру на канапку, мовляв, ось як я за господаря дбаю».
Оксана: «Погано, значить, стараєшся. Пам’ятай, що заплачУ тобі ще стільки ж, як вони тобі платять, тільки розсвари їх. Підклади щось у спальню. Вдавай, що між вами щось є. На крайняк купи тест, смужку намалюй. Хай знає розлучниця, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш»
– Тільки ж ти пообіцяй мені, – просила бабуся. – що ніхто не дізнається про те, що від мене почула. Місто маленьке, одне одного знаємо, то навіщо мені прокльони цієї Оксани.
Повернувшись із прогулянки, Валя заявила, що, мабуть, зарано на роботу вийшла, тож відтепер сама буде з сином, доки черга не підійде в садочок.
– Прекрасно, а то ти якась знервована стала останнім часом.
Наступного ранку Валентина повідомила Любі, що не потребує більше послуг няні. Потім вона часто гуляла з сином біля будинку де жила її колишня подруга Оксана, надіючись побачити колишню подругу і попросити в неї пробачення.
