fbpx

Вчора я шукала якісь документи і ненавмисно наткнулася на якийсь зошит, а коли її відкрила і прочитала, то аж присіла. Чоловік ретельно і в подробицях записував всі суми, які витрачалися на сина. Щоб ви розуміли, це прямо виглядає ось так: гойдалки – 50 гривень., морозиво – 3о грн., іграшка – 220 грн

Нещодавно в моєму житті сталася подія, після якої я не знаю, як далі жити і що робити?

У мене є син – хлопчикові зараз 7 років. 3 роки тому я познайомилася з чоловіком. Ми покохали один одного і вирішили створити сім’ю. Я не відразу йому сказала, що у мене є дитина, але, коли сказала, мені здалося, що він спокійно сприйняв цю інформацію. З самого початку він ставився до хлопчика спокійно – батьком стати, особливо, не прагнув, але і не ображав – просте спокійне ставлення до дитини. Я була рада, що, хоча б так, а не як у інших – де чоловіки не сприймають дітей.

Через рік у нас з’явилася спільна донечка – зараз малечі майже 2 рочки. Весь цей час я не помічала нічого такого, щоб могло мене насторожити чи образити. Так, чоловік більше уваги приділяє доньці, але ж це нормально – вона маленька. Знову-таки, всякі смаколики і іграшки їй потрібніші.

Часто, у вихідні, ми ходимо з дітьми в парк або на дитячий майданчик. Звичайно, що доні треба набагато менше, ніж синові – йому то іграшку, то на гойдалки, то морозиво. А я зараз перебуваю в декреті, і грошей у нас трохи менше, ніж було.

Вчора я шукала якісь документи і ненавмисно наткнулася на якийсь зошит, а коли її відкрила і прочитала, то аж присіла. Чоловік ретельно і в подробицях записував всі суми, які витрачалися на сина. Щоб ви розуміли, це прямо виглядає ось так: гойдалки – 50 гривень., морозиво – 3о грн., іграшка – 220 грн. Я спочатку відчула легке неприйняття. Зрозуміло, що він нічого йому не винен, але раз ми створили з ним сім’ю, значить, і мій син – частинка цієї сім’ї? Або я щось неправильно розумію? Так, допомоги від чоловіка на сина я не отримую.

Я прийшла до чоловіка з цим зошитом і запитала: що це? А він спокійно відповів, що нічого не винен моєму синові, не повинен його забезпечувати – для цього у нього є рідні тато й мама. А коли я вийду на роботу, то повинна буду повернути йому всю цю суму, ну, або зажадати борг у його рідного батька. У нього, мовляв, є своя дитина – наша донька – і він має намір вкладати тільки в неї.

Я в повністю розгублена, що робити? Чоловіка люблю – він хороший батько і чоловік. Розлучатися? Залишити і другу дитину без батька? Ні я так не можу. А що буде далі? Це я вийду на роботу, і буду віддавати всю зарплату чоловікові? Якось не так я собі все це уявляла. А виростуть діти – знадобляться гроші на навчання, або лікування – це як буде виглядати? Одна – в інституті, а інший – відразу на роботу? Я не знаю, що далі робити, і як будувати стосунки з чоловіком?

Фото – ілюстративне

You cannot copy content of this page