Я шалено люблю свого чоловіка. Я за ним, як за кам’яною стіною. Але є у нього один великий недолік: він завжди і у всьому вимагає покори. Все у домі повинно бути лише так, як скаже він і не інак. Це не завадило нам створити велику і міцну сім’ю, але з часом мені стало все складніше йому підкорятися.
У нас троє прекрасних діточок. Вони вже дорослі, всі обросли своїми сім’ями і живуть окремо. Онуків у нас поки немає, але все можливо найближчим часом.
Поки ми з чоловіком були молодими, мене його характер якось не надто напружував. Я була спокійною і миролюбною дівчиною. Намагалася не затримуватися з роботи, а скоріше прийти додому і приготувати смачну вечерю для коханого чоловіка.
Згодом, моя кар’єра пішла вгору, і я була призначена керівником великого відділу. Я не прагнула ніколи до висот. Все вийшло само собою. Ця посада передбачає ненормований робочий день. Чоловік був сам не свій від подібного.
Я і так намагаюся якомога більше зробити в робочий час, але іноді не все йде, як плануєш. Часом мені доводиться затримуватися в офісі, і я повертаюся додому пізніше звичайного часу. Моєму чоловікові це категорично не подобається.
Але найнеприємніше, це те, що чоловік поводиться зі мною, як зі школяркою. Він вичитує з приводу і без нього. Але ж мені вже не двадцять років, щоб так до мене ставитися. Невже я не заслужила елементарної поваги і довіри ?!
Чоловік, як кермо втратив. Вимагає звільнятися з роботи. А для мене немає іншої роботи. Я обожнюю саме цю фірму і мені подобається те, чим я займаюсь. Та й задоволення мені приносить ця робота чимале. Сидіти вдома я не згодна. Я взагалі ніколи не сиділа вдома, окрім декретів.
Мої доводи і пояснення ні до чого. Чоловік не хоче нічого чути про мої бажання. Для мене це просто обурливо. Відступати я теж не маю наміру, та й чоловік не збирається зменшувати оберти.
В такій атмосфері ми живемо останній місяць. Приходячи додому, я вислуховую претензії і якісь незрозумілі картинки з його уяви.
Діти мене підтримують, але проти батька йти марно. Ситуація дійшла до точки кипіння. Терпіння чоловіка на межі. Поступатися я точно не буду. Дуже хочу знайти компроміс, який влаштує і мене, і коханого чоловіка.
Вчора знову була змушена затриматися. Були загальні збори з питання подальшого розвитку компанії. Питань було безліч, і вони затягнулися допізна.
Додому йшла розуміючи, що там буря. Я не помилилась і він поставив умову: або розлучення, або моя робота.
Я стільки років віддала своїй компанії, що не готова покидати її. Як можна вийти з цієї води сухою і залишитися при своїх інтересах? Розлучення навіть не варіант! Сім’я для мене не менш важлива!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
