Все почалося з того, що я потрапила в новий колектив і минуле життя. Цього я точно не очікувала, бо якраз збирала себе докупи після важкого розставання. А тепер не знаю що й робити, бо знову йти на іншу роботу не хочу.
Колектив прийняв мене добре, всі цікавилися, як на минулій роботі, що з особистим життям, чи є діти – стандарт, як то кажуть. Мені не хотілося нічого розповідати, бо ж що сказати, коли на носі сорок, а ні дітей. ні стосунків, ні власного житла?
Я з головою занурилася в роботу і не одразу зрозуміла причину того, що все частіше і частіше біля мене Ірина крутиться – то каву принесе, то шоколадкою пригостить та все поривається разом на обід іти чи додому до автобуса.
Знаєте, в мене й так мало друзів, то я й вирішила, що вона хоче просто зі мною потоваришувати. Ми разом обідали, ділилися історіями з життя, обговорювали колег. Вона розповідала з ким краще заводити стосунки, а кого уникати, а коли дізналася, що я одинока, то пообіцяла звести мене з другом свого чоловіка.
– Дуже гарний чоловік, але щось йому з жінками не щастить! Ви просто будете ідеальною парою, а мене візьмете за куму!, – так впевнено говорила Ірина, що я вже собі й справді уявляла, що везу в колясочці маленьке, а поруч міцна чоловіча рука…
А разом з такими милими бесідами, вона почала мене просити про дрібнички – то звіт за неї скласти, то допомогти з проєктом, далі підмінити її…
Наче все як у друзів, адже вони мають один одному допомагати.
Мені не було важко, адже точно, що я мала – це купу часу.
Далі Ірина бігла на автобус без мене, бо їй треба до дітей чи купити щось свекрусі на ювілей, а я сиділа за її звітами в офісі або брала роботу додому.
Я б ще довго так допомагала подрузі, якби вона за мої ж роботи отримувала премію, а я нічого.
Потроху я почала роззиратися навколо по колегах і зрозуміла, що Ірину всі стороняться, а на мене кидають співчутливі погляди.
Якось Ірини не було на роботі, сказала, що захворіла і я її підміняла, то мені секретарка Інна й сказала так між іншим:
– Ти новенька, але будь обачна з Іриною, бо вона ще та лисиця…
Я знову не звернула увагу. Ну а що? Ірина гарна жінка і їй заздрять…
Далі шеф почав Ірину ставити мені в приклад, мовляв, дивився, яка гарна спеціалістка, може чогось навчишся… Це були мої звіти!
Я дивлюся на Ірину, а та вся цвіте до шефа і слова не каже, що я все за неї зробила!
Тут мені все стало ясно і це відчула Ірина, коли після всього підійшла до мене:
– Ой, Віро, я тобі такий сюрприз сьогодні зроблю – просто впадеш! Бери нову сукню і о восьмій ми тебе чекаємо в ресторані, – вона щебетала адресу. Але й слова не сказала за свою поведінку.
Вона швидко випурхнула з офісу, що я й слова не сказала, тому я вирішила, що таки поговорю з нею, хай і в ресторані за таку її професійну поведінку.
Вдягла сукню, заходжу в ресторан і мало не падаю! До мене йде Ірина з коханням всього мого життя!
Ігорем…
Зустрічалися ще юними, думали завжди будемо разом, але мама моя казала, що він неперспективний…
– Це Ігор, мій чоловік, а це його друг Максим, я тобі про нього говорила!
Світ просто перестав існувати…
Як біля мого Ігоря така вертихвістка?
Він просто чудовий, дуже добрий і відданий, а воно отаке?
Не знаю, як пересиділа той вечір, але таки знайшла в собі сили з нею поговорити і все їй сказала в очі, що на моєму горбу досить їздити.
– Я тобі з усією душею, а ти! Я тоді такого чоловіка підшукала, а ти якісь папірчики рахуєш?, – почала вона.
– Досить. Я все сказала!, – я обернулася і пішла геть.
Вона ще деякий час намагалася мене переконати в тому, що я собі таке надумала, але потім проявила свою суть – почала на мене шефові наговорювати. Але я теж не мовчала і сказала, що я їй допомагала з проєктами.
Виявилося, що вона так підсиділа мою попередницю, але та вирішила за краще просто звільнитися, ніж доказувати своє.
Не знаю, що там буде з роботою, але от те, що вона дружина мого Ігоря – не дає мені спокою. Як так і що робити? Як йому на неї відкрити очі?
Фото Ярослава Романюка.
