– Це мої батьки. Я можу собі дозволити їм допомагати. Вони не зобов’язані нічого повертати, – сказав Кирило.

Вероніка здогадувалася, що цим все і закінчиться. Тільки від цього краще не почувалася. П’ять місяців тому свекруха прибігла в гості і почала жалітись.

— Ми будинок будуємо. А гроші всі віддали на ремонт сусідам, бо їхню квартиру затопили. Як тепер будівництво закінчувати? Матеріали закуплені, а роботу нема чим оплачувати. Може, виручите, а?

Ніка знала, що свекруха щось не договорює. Вона вміла відкладати гроші і розумно розпоряджатися ними, а тут прямо несподівана ситуація виникла. Але чоловік жінки одразу ж погодився позичити мамі гроші. Родичка, у свою чергу, пообіцяла за півроку розрахуватися.

Тільки ось Вероніку ніхто не спитав – вона була проти. Тим більше, будівництво дачі могло почекати, адже жити є де. Ще її зачепило, що Кирило навіть не порадився і віддав матері все до копієчки, хоча там була і її частка.

Минуло півроку. Рік. Нагадували про борг – результату жодного. А незабаром свекруха наполегливу невістку просто заблокувала у телефоні. Дружина поскаржилася чоловікові, у відповідь почувши:

— Ну, ти сама догралася.

– Нічого собі. Я відкладала кожну копійку, щоб відпочити, машину купити, а тепер маю просто подарувати твоїм батькам?

— Ми вже у такому віці, що повинні допомагати батькам. Ти ж не чужим людям все ж допомогла.

Вероніка просто сіла та схопилася за голову. Вона відкрила додаток у телефоні і показала чоловіку свіже фото з відпочинку його батьків. Полетіли ті не кудись там, а на Мальдіви.

—  Ось що вони і де ремонтують. – сказала крізь сльози.

— А хоч би й так. Я за них лиш щасливий. А ми з тобою маємо і руки і ноги – заробимо.

Вероніка третій день ходить сама не своя. Як же ж тепер бути? Жити як раніше вже точно не вийде. Але ж як тепер?

Головна картинка – pexels.